У нас був процвітаючий бізнес і ми будували гарний будинок для нашої сім’ї. Але все це зруйнував мій чоловік, набравши повно боргів.
Коли я зрозуміла до чого все йде, вирішила взяти ситуацію у свої руки, щоб усе геть не розвалилась. Я працювала на двох роботах, щоб почати закривати кредити, яких набрав Тимофій. Від нього чекала такої ж віддачі та наполегливості.
Тимофій же не поспішав щось робити, його потрібно було до всього підштовхувати, що я і робила. В результаті він пішов на другу роботу – офіціантом ввечері та на вихідних. Вдень же працював логістом у будівельній компанії.
По-троху ми почали вилазити з боргової ями.
Тимофій хороший чоловік, але геть не вміє розпоряджатись грошима. Його мама все життя танцювала навколо нього і він не мав ніякої відповідальності. Все, що хотів у нього було. Катерина Ігорівна хотіла своєму сину таку ж дружина, як і сама. Та я геть інша і бачу, що, підштовхуючи Тимофія до дії, можна його змінити і навчити необхідному.
Коли Катерина Ігорівна дізналась, що її син працює на двох роботах, то рішила прийти до нас і влаштувати лекцію-настанову мені, як я маю поводитись.
– Ти, Віто, геть загониш мого сина. Подивись, на ньому уже лиця від втоми нема, а ти все гониш його на роботу. Хоч би на вихідних дала можливість відпочити – говорила свекруха.
Я намагалась стримуватись, аби не наговорити зайвого, хоч у самої ледь дим з вух не йшов від злості.
– Що ти за жінка, що так над чоловіком знущаєшся? Ти ж якийсь есесівець – не вгавала Катерина Ігорівна.
Тоді я вже не витримала.
– Ви б краще сина навчили з грошима поводитись, тоді б такого не було. Якби я не втрутилась, не знаю до чого б ми докотились. Тимофій дуже старається і я його підтримую, тому не влазьте у нашу сім’ю й не заважайте наставляти чоловіка на вірний шлях – говорила я.
Це все я сказала ввічливо, не підвищуючи голос.
Катерина Ігорівна образилась, але нічого не сказала. Просто пішла і більше не навчала нас як жити. Не знаю чи надовго вистачить її такої поведінки.
Зараз у нас все поступово налагоджується. Маю надію, що згодом і взагалі все стане добре, як і було раніше.
Як вважаєте я правильно роблю? Чи варто щось змінити у моїй поведінці? Що б робили ви на моєму місці?