Я народила свою донечку Оленку на 4 курсі навчання. Закохалася по вуха у свого одногрупника Дмитра. Думала, що нам вийде створити родину, виховаємо дитинку.
Однак, Дімка злякався такої відповідальності та просто втік геть. Коли почув про мою вагітність, то одразу забрав документи з університету, переїхав з гуртожитку. Навіть заборонив спільним друзям давати новий номер телефону. Батьки Дмитра взагалі сказали, що то не його дитина і я десь нагуляла малюка.
На щастя, мені допомогли бабуся та мама:
– Нічого, ми тебе маленьку виховали, то онука також на ноги поставимо!
Тільки от моя мама довго плакала, бо казала, що я повторила її долю. Адже я так само росла без тата.
Минуло так аж 5 років. Я зуміла закінчити університет, отримала диплом. Бабуся тоді якраз була на пенсії, тому сиділа з Оленкою. Я влаштувалася на роботу продавцем у магазин одягу, а мама взагалі поїхала на заробітки в Італію. Завдяки важкій праці вона заробила мені на однокімнатну квартиру в гарній новобудові. Зараз, слава Богу, мамуся вже повернулася в Україну.
Зараз я працюю в хорошій юридичній компанії, донечка Оленка вже ходить до школи. Є квартира, сама вже назбирала на машину, донечка одягається у дорогий одяг та відпочиває закордоном.
І декілька місяців тому познайомилася з Орестом на роботі. Почав до мене одразу залицятися, фліртувати, якщо треба – допоможе з паперами та проведе додому. Його, до речі, не злякала моя Оленка. Адже є чоловіки, які одразу тікають геть від жінки, коли чують це страшне слово “дитина”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Він приносив мені на роботу шоколадку та казав, що це типу зайчик передав для Оленки. От просто чоловік моєї мрії, чесно. Тому в нас швидко закрутився службовий роман, який потім переріс у серйозні стосунки. Через 2 місяці ми розписалися і Орест переїхав до нас жити.
Найбільше раділи мама і бабуся. Аж розплакалися у РАЦСі від того щастя:
– Ти цінуй Ореста. Бо мало таких чоловіків, як він. Інакше б ходила до старості сама, без чоловічої підтримки!
Через 3 місяці Орест дуже змінився. Замість турботливого та спокійного чоловіка мене зустрічав злий та грубий хам. Ми ледь не щодня сварилися через дрібниці. То Оресту не сподобалося, що я не кинула у прання його білу сорочку, не приготувала на вечерю борщ (а він мені казав хіба?).
Ми працюємо однаково, з 9 ранку по 6-7 вечора. І я втомлююся після роботи, хочу відпочити, а не прибирати та готувати їсти.
Я терпіла, чесно. Але потім Орест перейшов межу та почав кричати на мою Оленку. Вона запізнилася і погуляла на 20 хвилин довше – все, забирає телефон. Принесла не 12, а 11 балів – кричить та ставить у куток. Дитина дуже боялася Ореста.
Тому я вирішила спокійно поговорити. Але знову розмова переросла у сварку. Орест аж червонів від люті:
– Ти взагалі не маєш ніякого права тут командувати. Я тебе взяв з дитиною на руках. Так що ти повинна цінувати такого чоловіка, як я!
– Серйозно? Ти живеш у моїй квартирі, їсиш продукти, які я купила та їздиш на машині, яку я заправляю!
Орест зібрав речі та поїхав геть. Я зателефонувала до бабусі та мами, аби почути слова підтримки. Але вони чомусь почали захищати чоловіка:
– Він всю правду сказав. Ким би ти була без Ореста? Хто тебе з дитиною потім захоче утримувати?
– Але він постійно ображав мене та доньку. Олена вже його боялася…
– І що? Ти така фіфа гонорова, ради нема! Так хоча б мала якогось мужика. Сама своє щастя зруйнувала.
Мене дуже здивувала поведінка рідних, чесно. Бабуся навіть сама телефонувала до Ореста і просила повернутися до мене. А він каже “першою має попросити вибачення і я ще подумаю”. От звідки стільки нахабства?
Образливо, що зараз у мене нема ніякої підтримки. Я доросла та самостійна жінка, можу забезпечити доньку. Чому повинна жити з таким горе-чоловіком?..
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!