– Ти вже така гонорова, що про квартиру змовчала? У такі важкі часи потрібно рідним допомагати, а не думати лише за себе! – заявила сестра, коли дізналась про нашу другу квартиру.

Сьогодні перед мною стоїть важкий вибір між чоловіком та рідною сестрою. А все тому, що склалась ситуація, де їхні думки протилежні, але й вони обоє для мене важливі люди. Може хто допоможе розрадити нам цю ситуацію на свіжу голову.

Бо після прийняття цього рішення я або втрачу свою сім’ю, або пересварюся з найріднішою сестрою. Хто ж знав, що життя доведе до такого…

Моя сестра Галя старша від мене на 7 років. Але стосунки з нею у мене не завжди ідеальні. До прикладу в дитинстві вона ревнувала батьків до мене, бо їй стали менше уваги приділяти.

Бувало вона забирала мої іграшки просто, щоб зачепити мене, а не гратися самій. А коли ми виросли, то заздрість переросла в щось більше.

У 20 років я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Орестом. Через рік наші стосунки дійшли до того, що ми почали знайомитись з нашими батьками. Звісно Галя раніше знала про хлопця, але нічим добрим про нього не відзивалась.

Батьки наче сприйняли Ореста нормально, от тільки сестра всяко обзивала його та давала якісь хибні характеристики, псувала враження про коханого. Мені було неприємно, але я не збиралась через думку сестри втрачати своє кохання.

Ми вирішили одружитись. Звичайно сестра почала знову за своє. Адже на той момент у неї ще жодних стосунків не було, що вже говорити про якесь весілля. От вона і завелась:

– Та з тим Орестом ніякого життя не буде! Я б на твоєму місці добре подумала! Та і взагалі ви більше року не протягнете разом! 

Ми з батьками вже не сильно звертали на це увагу. Такий вже в сестри характер. Але я завжди любила її і поважала.

Минув рік після мого весілля і Галя заявила, що теж виходить заміж. Це була несподіванка. А потім, на сватанні усі зрозуміли, що робить вона це не через кохання, а щоб не бути в чомусь гіршою від мене. Чоловіка обрала першого ліпшого.

Спершу ми з коханим жили на орендованій квартирі у тому ж місці, де мої батьки. Пізніше його мама вдруге вийшла заміж і переїхала до чоловіка, звільнивши свою квартиру в столиці.

– Переїжджайте до мене! – запропонувала Олена Василівна і ми радо погодились, адже тепер зможемо відкласти більше грошей ну і перспектив у Києві більше.

А через років 8 дідусь чоловіка, який жив у іншому кінці міста у квартирі вирішив поїхати жити в село і переписав на Ореста ту квартиру. Дозволив нам поселяти там квартирантів. Ми так і зробили, але про ту другу квартиру нікому не розповідали. І продавати її не збирались.

Йшли роки. У нас син вже підліток. У сестри аж троє дітей з різницями по 2 роки. А живуть вони у дуже простому гуртожитку на Одещині, де спільна кухня та ванна з туалетом. Це через те, що в її чоловіка зарплата невисока.

А мені все було дивно навіщо тоді робити три дитини, якщо ви не можете собі раду дати. І дітей мені шкода, що так живуть. Я їм інколи гроші якісь даю, подарунки надсилаю. 

А потім ці події в лютому. Сестра ж жила в Одеській області й страшно було всім. І якось слово до слова і сестра дізналась про квартиру, яку ми здаємо. І почалось:

– Ти вже така гонорова, що про квартиру змовчала? У такі важкі часи потрібно рідним допомагати, а не думати лише за себе! – заявляла Галя. – Ти ж бачиш, що в нас небезпечно. Невже тобі не спало на думку запросити сестру і улюблених племінників до себе? Ми ж найрідніші люди! 

А мені так стало ніяково. Наче я винна у всіх її бідах і не простягаю руку допомоги.

– То що? Перший час ми поживемо там безплатно, ми ж рідня! А потім я якусь роботу знайду і будемо платити! – не зупинялась Галя, а й не знала, що говорити, бо з квартирантами давно підписаний договір. – Я завтра почну речі збирати! А ти поки подумай!

Я їй нічого не змогла відповісти. А ввечері наважилась поговорити з чоловіком. Та він мене заспокоїв, що у них там спокійно, і додав, що він категорично проти їхнього переїзду. 

– Ти сама подумай! Вони швидко сюди доберуться, а потім їх звідси не виженеш! Я вже вивчив твою сестру і її Толіка за ці роки! – відповів Орест.

– Але ж їм там важко у таких умовах, ще й те, що в країні відбувається, постійна тривога.

– Я проти й нічого не змінить мою думку.

А сестра тим часом дзвонить все частіше і натякає, що речі дозбирує.  

– Ти не знаєш, де взяти великі коробки? А то у нас нема стільки сумок, щоб все зібрати! – кокетливо говорила Галя.

А я все ніяк не можу рішення прийняти. Не хочу сваритися з чоловіком, бо він по суті має рацію. Але й сестру ображати не хочеться, бо вона мені рідна і її як жінку теж можна зрозуміти.

Я вже заплуталась з усім. Що ви на це скажете?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту posh[email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Коментарі

JuliaG
Adblock
detector