Ти з чоловіком прожила в злагоді багато років, то дай і мені можливість побути щасливою

Заміж я вийшла дуже рано. Ну, так вважали мої рідні, бо на той момент я не мала майже нічого, зате була переконана, що цілком готова до відповідальності та сімейного життя.  

Мій коханий жив у сусідньому домі. Ми часто перетиналися на майданчику і навіть дорогою до школи. Я вірила, що це справжнє та щире кохання на все життя. Згодом зустрічання переросли у серйозні стосунки. З весіллям вирішили не тягнути. Побралися майже одразу. Потім я народила першого сина, а згодом – другого.

Сімейне життя було щасливим і безтурботним. Звісно, бували труднощі, але усі проблеми швидко вирішувалися. У такому ритмі минуло 25 років. 

Діти виросли. У кожного з’явилося особисте життя. Ми з чоловіком допомогли організувати обидва весілля й з нетерпінням чекали, коли станемо бабусею та дідусем.

Тим часом мій чоловік почав змінюватися. Він вирішив, що хоче одягатися у брендових магазинах й робити сучасні стрижки. Я не дуже звертала на це увагу, бо не розуміла, навіщо йому молодитися. Зрештою, ми мали невеликі заощадження, тому можна було дозволити собі пожити у власне задоволення. 

Під час ювілею з нагоди річниці шлюбу чоловік вирішив виголосити тост:

– Хочу випити за нове й насичене життя! 

На жаль, тоді я не здогадувалася, що насправді означали ті слова. Хоча я б мала здогадатися, що відбувається, коли мій обранець почав повертатися пізно вночі із піднесеним настроєм.

Інтерв'ю з Богданою Стельмах про феміністичний активізм у журналістиці

Одного дня під час прогулянки в парку до мене підійшла незнайома жінка. На вигляд вона була молодою й привабливою. Я погодилася поговорити з нею. Про тему діалогу мені не було відомо. Інтрига зростала. Жінка декілька хвилин мовчала й намагалася підібрати правильні слова. Я пильно дивилася на неї. Риси обличчя були м’якими, волосся спадало на плечі, а очі блищали. За мить по її щоках котилися сльози. 

Звісно, я не розуміла, що відбувається. Як тільки незнайомка заспокоїлася, все стало на свої місця. Виявилося, що жінка має роман з моїм чоловіком. Вони вже давно разом. У них все серйозно. Однак мій обранець не наважується розповісти мені правду, щоб не причинити болю. Далі незнайомка заявила:

– Ви з чоловіком прожили в злагоді багато років, то ж дайте іншим можливість бути щасливими. 

У мене не було слів. Я вирішила мовчки піти геть. Вдома я нікому не розповіла про те, що трапилося. Чоловік продовжував радісно ходити навколо мене, але тепер я знала, в чому причина тієї усмішки. Зрештою, я наважилася на відверту розмову. 

Через деякий час і після сотні відмовок чоловік нарешті зізнався. Він сказав, що у нього був роман з іншою і він любить її більше, ніж мене. Давно уже хотів подати на розлучення і переїхати до неї. До мене він не відчуває нічого. Хіба жалість. Це так принизливо. Я не влаштовувала скандалів. Допомогла зібрати речі, подякувала за все і відпустила. 

Як він там зараз,  я не знаю. Та й не дуже хочеться знати.

А в мене все налагоджується. Невістка вагітна. Чекаю на онуків. Буду тепер присвячувати себе їм. А що мені ще залишається робити?

А що ви думаєте з цього приводу? 

Чи правильно вчинила жінка? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector