Зараз я вагітна 3 дитиною, буде нарешті дівчинка. Бо знаєте, так мріяла про донечку, хоча маю 2 старших синів-шибеників.
Звісно, мені спершу було страшно думати за дитину. Адже зараз у країні війна, не знати, що нам завтра принесе новий день. Однак, ну а коли, якщо не зараз? Тим паче, мені вже 30 з хвостиком і лікарі попередили, що потім буде важко завагітніти через стан здоров’я.
Мій чоловік Дмитро заробляє достатньо, аби утримувати родину. У нас є бізнес, займаємося ремонтом машин. До речі, мій директор пішов на зустріч та я почала працювати дистанційно з дому, хоча тоді навіть животика не було видно. Добре, що деякі іграшки та речі залишилися ще після народження синів.
Однак, була проблема – машина.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Нас 4, ми нормально поміщалися всередину. Але тепер у салоні машини нема місця навіть для того, аби поставити дитячу люльку.
– Треба купувати нову машину. Мінівен на декілька рядів. Тут пацани сідають, а заді ти з донечкою.
– Так, але коштує така машина дорого.
– Ну так. Ще й тобі треба знайти на автоматі, а не на механіці. І щоб двері легко відчинялися туди-сюди. Он, дивися, який багажник просторий, коляка точно влізе.
На щастя, знайомий Дмитра якраз продавав таку ідеальну машину для нас. Домовилися за хорошу ціну, нам зробили знижку.
Ми швиденько продали нашу стару машинку, однак, не вистачало 4 тисячі доларів.
І на поміч нам прийшли моя мама та свекруха. Вони знали про купівлю машини та про те, що грошей не вистачає. Свекруха з Італії висла нам гроші на картку, а мама принесла готівкою. Я аж заплакала від щастя, коли побачила цю суму. І наступного дня ми вже мали нову малину. Наші сини так тішилися, стрибали навколо машини, просили їх покатати.
Хоча у мене животик чималий, але я легко сідаю в салон та керую машиною, можу без проблем поїхати у лікарню чи відвезти дітей до школи.
З моменту покупки машини кинув вже місяць точно. Але мама чомусь різко вирішила змінити свою думку щодо грошей:
– Ти коли мені борг повернеш?
– Який, мамо?
– Ну що за дурні запитання? Я ж тобі дала 2 тисячі доларів.
– Але ти не казала їх повертати.
– А ти не могла додуматися? Раптом. я завтра захворію і знадобиться лікування? Ти цін в аптеці бачила.
Зараз у нас поки нема такої суми, все відкладаємо на речі для донечки. Тому мама вигадала іншу тактику повернення боргів – користуватися нашою машиною, як службою таксі.
Субота, 7 ранку, ми всі спимо. І тут вона телефонує:
– Відвези мене на дачу до тітки Валі.
– Ма, ну так маршрутка йде, тобі треба тільки перейти на зупинку.
– Ти хочеш, аби я надривалася і ці важкі сумки несла? У тебе є машина, яку ти, дорогенька, купила за мої гроші!
Чоловікові довелося везти маму на дачу, бо вона нам не давала спокою. Потім ще забирати додому, відносити продукти та сумки.
Мало того, щовечора вона хоче, аби її забирали з роботи, возили до лікарки на огляд, у супермаркет. І якщо ми відмовляємо – то одразу згадує за борг. Ми вже палива витратили більше, ніж вона позичила, розумієте?
Хоча її 2 тисячі доларів – ну це капля в морі, адже ми дали набагато більше з родинного бюджету!
От свекруха взагалі не заїкається про гроші. Навпаки, пересилає нам якісь продукти, гостинці, одяг для онучки. А рідна мама готова мені очі виклювати за ті нещасні долари.
Що нам робити далі? Поки ми не можемо ось так повернути їй борг. Але через гроші нам спокою не дають!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!