Нещодавно мама усіх нас шокувала. Річ у тім, що ми вже 16 років живемо з ненькою. Так вирішили, адже тато помер, а в батьків велика трикімнатна квартира. Врешті і їй не самотньо, і нам поміч з дітьми.
Все завжди було чудово. Звісно не без сварок, та ми знаходили спільну мову. У нас з чоловіком стабільна робота, двоє дітей. Старшому вже 15 років, а донечці всього 6. Діти обожнюють бабусю, адже саме вона була з ними усі ці роки. Часом я навіть заздрю, що в цій гонитві за грошима мало часу віддавала малечі.
Та в нас все є, щороку відпочиваємо на морі, збираємо гроші дітям на освіту. Я була переконана, що все чудово, доки мама не утнула дещо.
Рік тому вона почала спілкуватись з якимось чоловіком в соцмережі. Я сама її там зареєструвала, хотіла якось розважити. Та згодом вона з тим Віктором зустрілась. А тоді якось зізналась, що він дуже добрий чоловік і їй з ним цікаво.
Я не звертала на це уваги, доки ненька одного разу не прийшла додому зі своїм кавалером.
– Вітя житиме з нами!
– Як з нами? Ти ж навіть не попередила. Ми його зовсім не знаємо.
– Він робить мене щасливою. Що тобі ще треба?
– Мамо, так не можна. Ти доросла жінка, нащо тобі це?
– Тобто стара і маю лягти й смерті чекати? Я тобі дозволила в мою квартиру свого чоловіка привести. Тож май повагу! Це ви в мене в гостях, а не навпаки.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ці слова мене остаточно спантеличили. Я не впізнавала свою неньку. Та Віктор почав жити з нами. Він відразу мені не сподобався. Осипав неньку компліментами, замилював очі, а самий лиш гроші з неї витягував. Мій чоловік випитував його, де працює, чого досягнув в житті. Та той лиш жартами відповідав. А одного разу грубо сказав:
– Перестаньте нам заважати жити, бо будете самі квартиру шукати.
Я розповіла це мамі. А вона спокійно сказала.
– Звичайно, ніхто на вас не тисне, але ми з Віктором вважаємо, що ви достатньо дорослі і маєте нарешті стати самостійними, тобто жити окремо.
Я вухам своїм не вірила. Ще вчора ми жили душа в душу, а сьогодні мама нас мало не виганяє.
– Як ти таке можеш казати. Вітя – чужа людина, а я – рідна твоя донька!
– Він просто відкрив мені очі. Усі ці роки ви мене використовували, я вам готувала, прибирала, нянькою була, а ви ще й жили в мене. Вам просто не вигідно, щоб я була щасливою!
Наступного ж дня ми зібрали речі й переїхали. Та я однаково переймаюсь, адже Віктор однозначно замилив мамі очі, цілком можливо, що він просто альфонс. Та що мені робити? Як допомогти мамі? Вона ж іще візьме і квартиру на нього перепише!
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!