Як на мене, і невістка, і зять мають поважати батьків партнера, як своїх рідних. Хоча на ділі все зовсім не так. От мій Ілля жахливо ставиться до моєї мами. Так, вона проста жінка з села. Але це не означає, що гірша за міську інтелігентну жінку.
Ненька все життя важко працювала, мала великий город, худобу. У свої 70 вона і зараз продовжує гарувати з ранку до ночі. Та щоразу коли просить допомогти, мій чоловік лише насміхається:
– Я вам що раб? Не буду я собі вихідний день псувати!
– А ти що переробився?
– Яке ваше діло? Наймайте людину – нехай вам дах ремонтує.
Мені прикро це чути. Адже батько помер десять років тому. Мама одна, їй важко. Та вона щотижня передає нам торби з домашніми продуктами та городиною. Ілля бере і навіть не дякує. А як допомогти – то нікому.
Ненька ніколи не казала мені й слова злого на зятя. Не налаштовувала проти нього. Згодом просто перестала взагалі щось просити. Лишень жалілася, що важко. А я жила з цим болем, часом платила сусідові, щоб допомагав їй.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І от нещодавно просто посеред дня зателефонував мені Ілля і схвильованим голосом сказав:
– Негайно їдь в лікарню, там мама.
– Яка мама?
– Моя.
Зі свекрухою в мене гарні взаємини. Ми ніколи близькими не були, але й сваритись не доводилось. Я поїхала до неї, виявилось, в Галини Михайлівни інсульт стався. За тиждень вона прийшла до тями. Я возила їй щодня їжу, спілкувалась з лікарями. Ілля лише деколи з’являвся й те, без особливого ентузіазму. А коли повстало питання подальшого догляду, чоловік заявив:
– Ти мусиш покинути роботу, аби маму доглядати.
– Чого це?
– Я не можу, ти ж розумієш. Ти жінка все ж.
– Послухай, ти моїй мамі цвях забити відмовлявся. Не втрачав нагоди її образити нагадати, що селючка, а я маю заради твоєї роботу покинути? Я Галину Михайлівну поважаю, але через тебе і твою поведінку цього не робитиму. Шукай доглядальницю!
Чоловік страшенно образився, звинуватив мене в байдужості. І це після того, як я його мамі їсти носила. Мені прикро, що все так. Але хіба ж це мої проблеми?
Як би ви вчинили на моєму місці, скажіть?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!