Нещодавно нашу сім’ю спіткало велике горе: не стало мого чоловіка. Ми живемо у Харківській області, а тут, як усі знають, день без обстрілів не проходить. Виїжджати ми і не думали, бо маємо дві квартири, роботу, знаємо тут усіх — як же можна все це кинути?
Та і донечка з чоловіком та внуком жили під боком.
Ми довго тримались, але однієї ночі у мого Гриші стало серце… Лікарі сказали, не зміг витримати постійного стресу. Важко, зі сльозами, але ми намагались це пережити. І як тільки, здавалось б, вдалось звикнути до цього факту — у доньки знайшли онкологію. Остання стадія, оперувати вже не було сенсу. За два місяці її не стало.
Мій біль просто не можна описати словами: за півтора року я втратила двох найдорожчих мені людей. Чи то емоції в мені говорили, чи то жалість, але після прощання зі своєю донечкою я оформила одну з квартир на зятя.
Він — людина хороша, чесна, Аліну мою любив дуже. От тільки батьків у нього немає, ріс у дитячому будинку, зараз заробляє небагато, дружини не стало — словом, така собі йому доля випала. Та не скажу, що дуже за нього хвилювалась — більше хотілось внуку майбутнє забезпечити. І от ми уклали із зятем договір.
– Арсене, маю до тебе діло, — сказала я йому якось. – Квартиру, у якій ви живете з Андрійчиком, я на тебе оформлю. Але за однієї умови: поки онуку моєму 18 не виповниться — ти ні з якими жінками водитись не будеш. Щоб проблем зі спадком не було.
– Як скажете, Олено Степанівно. І які тут жінки — таке горе в моєму житті сталось… – сказав мені зять.
А через два місяці сусідка побачила, як він додому якусь молодицю водить. Та ще й з дитиною.
Скандалити стосовно цього я не стала — він людина доросла, нехай сам розбирається. З квартири виганяти його я теж не буду, нехай живе. Але дарчу свою я все ж анулюю, квартиру на сина перепишу, який зараз у Польщі живе.
Домовленість у нас була, Арсен її не дотримався. То що ж я тепер зроблю?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Правильно я зробила?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!