Я заробітчанка, працюю в Іспанії вже 12 років. Думаю, що не варто пояснювати вам причину, чому я сюди поїхала працювати. Відповідь очевидна – гроші.
Виховувала сина сама, чоловік просто знайшов собі молоду коханку та втік геть. Ніхто з його родини не хотів мені допомагати, а колишня свекруха взагалі відхрестилася від онука. Казала, що це нагуляне дитятко.
І коли мій Артем вступив на 1 курс до коледжу, то я поїхала закордон. Син у мене молодець, дуже гарно вчиться, вміє вдома порядок навести. Я не боялася, що може щось погане трапитися, бо знала, що Артем точно дасть собі ради.
Спершу я відкладала гроші, аби купити Артемові окрему квартиру в гарному районі. Потім оплатила весілля, а коли народився онук – то надсилала щомісяця гроші та смаколики. Невістка у мене дуже хороша жінка, я її прийняла, як рідну донечку. От нема у нас тих типових сварок та чвар. Мені з Олесею дійсно пощастило.
Однак, мої родичі – то ще ті корисливі люди.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Пам’ятаю, як у мене не було грошей на підгузки для сина. Ніхто не хотів позичити навіть 100 гривень на продукти. Скупердяї, яких ще світ не бачив.
І коли поїхала в Іспанію на заробітки, то всі родичі згадали про моє існування. Точніше, зрозуміли, що я по доброті душевній можу давати їм гроші.
Хто до мене тільки не звертався за допомогою – тітка Тамара, дядько Роман, двоюрідні сестри та брати. І в кожного море проблем, які можу тільки я вирішити!
Я старалася допомагати, але не фінансово, а продуктами. Висилала їм окремо пакунки з крупами, олією, солодощі, морепродукти, сири та ковбаси. Коштувало таке задоволення не дешево, але я хотіла зробити рідним приємно.
Але вже з першого разу вони не оцінили:
– Ну що то за дешева консервація? Я в АТБ можу піти та купити. Ти б краще мені гроші позичила, у тебе там зарплата космічна.
І хіба після таких докорів хтось захоче далі допомагати? Ну я сказала, що раз продукти в АТБ смачніші – то можна і мій час не витрачати і перестала передавати продукти. Краще зайві гроші відкладу собі на одяг чи синові передам.
Звісно, такий вчинок дуже розчарував моїх родичів. Щоразу, коли приїздила у гості, то чула докори, яка я скупа людина. Війна в країні, люди без роботи залишаються і я ні копійки не даю. А коли я сама запропонувала поїхати зі мною на заробітки – то одразу замовкають та вовком на мене дивляться.
Я маю певні заощадження, але поки не планую повертатися в Україну. В Іспанії познайомилася з українками-заробітчанками, ми товаришуємо. Крім роботи, я ще можу поїхати у сусідні країни на відпочинок чи екскурсію.
Декілька днів тому приїхала на новорічні свята, привезла синові гроші, а для онука багато подарунків. Треба ж якось малюка залюблювати, я ж така хороша бабуся.
І в неділю у гості прийшов старший брат, хоча я його не запрошувала. Приніс якийсь дешевий торт з магазину, пляшку шампанського з акційним цінником.
– Ой, сестро, зараз такі важкі часи. Навіть новини не хочу читати, бо одразу сумно стає.
– Ну а кому зараз легко? Думаєш, у мене закордоном золоте життя і гроші на голову падають?
– Ти хоча б чогось досягла. Ну і ми родина, маємо один одному допомагати.
– До чого ти це хилиш?
– Так мій молодший скоро жениться. Хочемо гарне весілля зробити. Ресторан нам вийде лиш в 90 тисяч гривень.
– Ну передавай молодятам мої вітання.
– Так от, у мене зарплата невелика. Ти б не могла нам позичити 150 тисяч? Не євро, а гривень.
У мене аж очі круглі стали, наче колеса від трактора. Сам сидить, нарікає, що у країні війна, а потім просить гроші на таку розкішну гулянку. То ж просто виходить танці на кістах. Поки вони будуть гульбанити, то інші хлопці в окопах мерзнуть.
– Ні. Вибач, але це вже занадто. Краще ті гроші віддай на ЗСУ.
– То тобі шкода на рідного племінника гроші? Так тебе ті заробітки змінили в гіршу сторону. Гроші важливіші за рідних!
Ми дуже посварилися. Брат так голосно грюкнув дверима на прощання, що у мене аж картина впала.
Тільки син та невістка підтримали мене у цій ситуації, сказали, що б так само відмовили. Війна в країні, не час для веселощів.
Однак, через таку відмову інші родичі вирішили не запрошувати мене на Різдво. Прямо зателефонували та сказали, що я не радий гість у квартирі.
Але мені ні каплі не шкода і не соромно. Хай живуть, як хочуть, мені їх проблеми не цікаві. Маю сина, невістку та онука – це моя родина.
Не мене гроші змінили, а родичів. Правильно кажуть, що люблять тих, у кого більший гаманець.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!