Усе своє життя я прожила з бабусею і ніколи не думала, чому росту без батьків. Тільки коли вже стала повнолітньою, сусідка випадково розповіла мені правду.
– Ти з бабусею своєю живеш, бо рідна мати тебе ненавидить! Давно це було, уже, мабуть, і люди про те все забули. Батьки твої ще в університеті навчались: що тато, що мама на другий курс тільки перейшли. Рано дуже народили, тому і привезли бабі на виховання, поки самі сесії закривали. Коли батьки вкотре приїхали, щоб тебе провідати, привезли тобі бульбашки мильні. Ти може й не знаєш того, але тоді це рідкість була. Не могли дітям раніше так багато іграшок знайти, як зараз. А ти ними гратись не захотіла. Викинула та й давай ридати, що ляльку якусь хочеш. Чи ведмедя… Та, яка вже різниця. Викинула подарунок привезений та і все. А тато твій дуже тебе любив, хоч і молодий був. Зібрався та й пішов у сусіднє село по нову цяцьку.
– Ну то і що? – перебила сусідку я.
– Що… Не дійшов він вже додому. Зима тоді була люта. Не те, що зараз. Кажуть, послизнувся десь та шию собі зламав. Чи хребет… Не знаю вже. Кажу ж, давно було. Словом, додому він так і не прийшов, на ранок його вже знайшли. А мати твоя, не сповна розуму, тебе в цьому винною зробила. Бо якби ти іграшками не перебирала, то все добре було б. От і лишила тебе в баби рости, а сама за кордон давним-давно виїхала. Оце і вся історія!
Я не повірила і перепитала про це все в бабусі. А вона сказала, що так все й було. І маму рідну шукати заборонила…
– Не мрій, що вона колись до тебе вернеться. Моя донька і досі думає, що то ти кохання всього її життя вбила. І нічого ти з цим вже не зробиш, – сказала бабуся.
А я не вірю в ці слова. Ну хіба може рідна мати таке думати? Хіба кинула б вона дитину через якийсь нещасний випадок?! Може, треба таки пошукати маму і поговорити з нею особисто?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!