– Ти ж знала і все тебе влаштовувало! Сама винна! – А й справді. В 65 років я покинула хворого чоловіка і не шкодую

Зараз мене засуджує мій колишній і усі наші друзі. Адже я залишила його хворого, коли він потребував догляду. Та сталось це не просто так. Зараз я все розповім, і може хоча б ви мене зрозумієте.

З Леонідом я прожила в шлюбі 40 років. Не мало, правда ж? Вийшла за нього з великого кохання. Він був таким гарним, мав якусь особливу ауру. В кожній компанії йому вдавалось стати лідером. А дівчата навколо так і крутилися. 

Тоді я не ревнувала. Чогось вірила, що він щиро кохає мене. Але бачила, як інші знайомі жінки насміхалися. Деякі навіть мені прямо казали:

 – Такого я твій Льоня штамп не зупинить.

А я вірила, що він буде вірний. Та не довго. Вперше сумніви з’явилися, коли я була вагітна нашою донечкою. Чоловік почав затримуватись на роботі й від нього постійно тхнуло важкими солодкими парфумами. А жінка в положенні, самі знаєте, як запахи переносить. Я тоді поцікавилась:

 – Льоня, що це за запах, мене нудить від нього.

 – Ой, вибач, це сьогодні дистриб’ютори до нас на фірму приходили, парфуми продавали, от я випадково на себе бризнув. А такі стійкі виявились.

Якось мені було легше повірити в цю байку. Я переконала себе, що він не зраджує. Та згодом знайшла помаду на комірі сорочки, а тоді волосся на піджаку. Я збагнула – коханок він міняє постійно. 

А одного разу, я гуляла парком з коляскою і побачила, як мій чоловік сидить у літньому кафе і тримає за руку молоду дівчину. Я підійшла і привіталась. Він цього не очікував.

 – Привіт! Познайомиш з дівчиною.

 – Це моя колега Таня, а це Настя – моя дружина.

Таня з насмішкою глянула на мене. Ще б пак, вона мала шикарний вигляд, дорогу сукню і мешти. А я що? Волосся в гульку, стара спідниця. 

Роки минали, а я заплющувала очі на зради чоловіка. Моя донечка підросла. Їй було всього 14 років, коли вона мені сказала:

Пошепки

 – Мамо, нащо ти це терпиш? Всі знають, що тато гулящий, як пес! Треба ж себе поважати.

 – Доню, але я ж хотіла, щоб ти мала тата.

 Не уявляєте, як важко чути таке від донечки. Та це був лише початок. Коли моя донька навчалась в університеті, Леонід закрутив роман з її 21-річною подругою. Її тато навіть ходив з ним розбиратися. А я все себе заспокоювала, що бувають й гірші чоловіки. 

І ось, коли чоловікові виповнилось 67 років він важко захворів. Лікарі знайшли в його кишківнику пухлину, злоякісну. Ми пережили дві операції, я доглядала його, мила, навіть клізми робила. Ви не уявляєте, яка це важка робота.

І все б нічого, якби Леонід не поводився зі мною, наче з прислугою. Увесь час сварився, кричав, ніякої вдячності від нього не було. Після чергових претензій я не витримала:

 – Я все життя терпіла твої зради, нічого не казала, все заради сім’ї, тепер тебе доглядаю і немає ніякої поваги від тебе!

– Ти ж знала і все тебе влаштовувало! Сама винна!

Тоді я подумала, справді, я самотужки собі зіпсувала життя. Але хоч старість ще можу мати нормальну. Наступного дня я знайшла доглядальницю. Гроші в чоловіка були, це не проблема. Я зібрала речі й підійшла до нього.

 – Льоня, я йду від тебе. Ось доглядальниця, платитимеш їй.

 – І куди ти стара підеш? Робити нічого!

 – До донечки. І так, я дуже шкодую, що не зробила це раніше.

Я пішла. Донька обійняла і сказала, що пишається моїм вчинком. Я вперше відчула свободу, наче важкий камінь впав з душі. Тепер розумію, ніколи не можна терпіти зради. Ані заради дітей, ані заради сім’ї. А ви як вважаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!