Мені було 17 років, коли я зустрів Аліну. Вона перевелася до нас на навчання в 11 клас. Дівчина мені одразу сподобалася, така красива та розумна. Раз виручила мене на контрольній, дала списати. А за це я провів її додому ввечері. Так у нас все закрутилося-завертілося.
Ми ходили на побачення після школи, гуляли в парку. Хоча я тоді сам ще був школярем, але вчився помалу заробляти гроші. Мій батько був власником СТО і я часто допомагав ремонтувати машину. Всі зароблені гроші витрачав на подарунки для Аліни.
Звісно, у нас були не тільки поцілунки та обійми, але й серйозні стосунки. І з березня Аліна перестала ходити до школи. То вона хворіє, то погано почувається, поїхала у село до рідних. Від мене не підіймала слухавку, всіляко уникала зустрічей. Коли я приходив додому, то її мама не пускала в гості.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тільки після екзаменів я дізнався правду – Аліна була вагітна, тому не ходила у школу. Хотіла зробити аборт, але термін був пізній, було багато загроз для її здоров’я. Тоді я щиро зрадів, що стану татом. Однак, Аліна та її батьки були проти дитинки:
– Ти життя моїй доньці покалічив. Взагалі, вона неповнолітня, я на тебе заяву напишу.
– Не треба. Я готовий взяти на себе відповідальність. Піду на роботу, зароблятиму гроші.
– А моя Аліна сама не хоче так рано мамою ставати. Це не наша проблема.
На щастя, мої батьки домовилися з Аліною. Дитину ми залишили, у нас народився здоровий та гарний син. Однак, у пологовому Аліна одразу написала заяву на відмову та просто втекла. Заблокувала мій номер телефону, а потім взагалі переїхала з батьками геть. Ми не знали її нової адреси.
Я дотримався своєї обіцянки. Не вступив до університету, а пішов одразу працювати до тата на СТО. Всю зарплату віддавав мамі, вона доглядала за Остапчиком. Ми вигадали легенду, що це не мій син, а молодший брат, щоб сусіди менше пліткували. Але найближчі друзі та родичі знали правду.
Так минуло вже 10 років. За цей час я сам заробив на власну квартиру, допомагаю татові з бізнесом. Остап живе зі мною, добре навчається у школі та займається футболом.
Нам дуже добре разом. Але я часто задумуюся про те, що нам не вистачає одного – люблячої жінки та мами вдома. Та і друзі стараються мене познайомити з якоюсь подругою, аби завелися серйозні стосунки:
– Ну тобі треба якусь бабу гарну, аби любов та ласку давала.
– Але всі мене бояться, як вогню! І все через сина.
У мене було вже 10 побачень за останні місяці. Однак, далі діло не заходило, бо всі жінки кажуть, що їм не потрібен чоловік з “причепом”. Ніхто не хоче виховувати чужу дитину.
Я помалу впадаю у відчай. Навіть проминають думки “а що було б, якби Остап не народився”.
Не знаю, як жити далі. Невже отак проведу роки на самоті?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!