У 62 роки мій Орест вирішив завести коханку. Ще й вибрав таку молодуху, що у доньки йому годиться!

Мені 59. Ще декілька місяців тому моє життя нагадувало якусь чудову казочку. Однак, певно, чи хтось наврочив, чи така гірка доля в мене..

Отож, 40 років свого життя я віддала на вівтар родинної злагоди. Старалася бути для свого чоловіка Ореста найкращою жінкою. Після роботи приходила додому і починала прибирати, готувати їсти, все гарно складати. Бігала по квартирі, наче той хом’ячок, чесно. 

Народила трьох діток – два сини, Стас та Володя і донечка Владислава. Всі закінчили школи на золоті медалі, поступили на стипендію. Зараз діти привозять мені онуків поняньчитися. Кожен має по квартирі, машині. Я щовечора та щоранку просила Бога благословення та спокійної долі для родини.

Тільки от певно, погано молилася чи якось не щиро. У грудні минулого року мій чоловік Орест знайшов собі нову жінку. Я спершу навіть не підозрювала, що у нього є коханка. Тим паче, Оресту 62, ну хто в такому віці жінок на стороні заводить?

Приходить за тиждень до Нового року, не роззувається, не вітається. Одразу дістав валізу та почав збирати всі речі:

– Ну зрозумій, що я тебе вже не кохаю. Діти дорослі, їм нема до нас діла. Я хочу старість провести з коханою жінкою!

Як виявилося, я була знайома з коханкою – це колега Ольга. Їй 45, неодружена, дітей не має. Адже коли Орест запрошував колег до нас на свята додому, то Ольга також приходила. І я сиділа з нею за одним столом, пила разом. Здуріти просто можна!

На щастя, майно ми поділили спокійно, без скандалів. Орест забрав собі машину, а я квартиру. Сини та донька від батька зреклися. Навіть заборонили йому з онуками бачитися та приходити у гості. Тому на останній дзвоник у школі та на перше причастя онуків Ореста ніхто не запросив. 

Найбільше за мене переживала Владислава. Щодня приїздила після роботи у гості, купувала мені якісь подаруночки. То новий телефон, то одяг чи косметику. Раз навіть відправила мене у санаторій в Трускавці, аби декілька днів відпочила та набралася сил. 

Тільки мені все одно було важко всі ці місяці. Адже я 40 років прожила з цією людиною, звиклася до неї. 

І от доля нас знову звела. Тиждень тому Орест сам прийшов додому. Я його навіть не впізнала. Такий весь змарнілий, непоголений, синці під очима. Наче постарів років на 10. 

Пошепки

– Ми з Ольгою розійшлися. Вона виявилася такою паскудною жінкою, що словами не передати.

– І що ти від мене хочеш?

– Я розумію, що нагрішив. І перед тобою, і перед Богом. Благаю, дай мені другий шанс. Ми стільки років разом прожили. І вже не молоді люди, аби нових коханців шукати.

Орест пропонує мені склеїти давно вже розбиту чашку. Мовляв, вже у такому віці краще зійтися, діти та онуки будуть раді. 

І я не знаю, що мені робити. Тому вирішила написати сюди. 

З одного боку – наша сім’я буде знову разом. Все повернеться на свої місця, як колись. Може діти навіть забудуть про той вчинок.

Але, якщо чесно, мені аж на серці погано стає, коли згадую про зраду чоловіка. Ну як я буду з ним далі жити? Як я буду з ним в одному ліжку спати, снідати, обійматися, онуків виховувати? Він витер об мене ноги, проміняв на молоду коханку. А потім все одно прибіг, як те цуценя безпритульне. 

Почула, як у церкві казали, що всіх ворогів треба пробачати. Але я не можу Орестові дати другий шанс. Ну хіба це нормально – зраджувати, а потім повертатися в родину? То вже не сім’я з коханими людьми, а якась пародія.

Що ви можете порадити нашій читачці? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!