Батько прийшов з роботи додому, увімкнув футбольний матч та чекав, коли вже йому дружина принесе вечерю. Жінка в цей момент намагалася укласти дітей спати, які верещали на всю хату, а от батько навіть не намагався їй допомогти.
Правда, цей вечір був не такі, як всі інші. Дружині не вистачало терпцю й вона вирішила піти. Жінка просто пішла та грюкнула дверима. Батько залишився з дітьми наодинці і його світ змінився назавжди. Він не знав, як чинити далі. Через декілька днів чоловік вирішив написати дружині листа:
“Люба моя,
В той вечір я не хотів, щоб все так склалося. Я прийшов втомлений з роботи і хотів просто відпочити. Я весь день думав про те, щоб нарешті повернутися додому та подивитися той клятий матч.
Я помітив, що ти теж втомлена і без настрою. Діти кричали та не хотіли лягати спати. І тут ти задала мені запитання:
«Тобі що важко допомогти? Внеси лепту у виховання дітей…» – запитала ти, зменшивши звук.
Це мене розлютило і я тоді сказав: «Я від ранку до вечора працюю на роботі, щоб ти ні про що не думала і могла в своє задоволення гратися в ляльковий будиночок».
Не люблю сварки, але в той вечір полилися аргументи на підвищених тонах. Ми запевняли один одного, що втомилися, я тоді наговорив тобі поганих речей і ти вибігла з дому. Ти залишила мене одного з дітьми…
Я їх нагодував вечерею та й вложив спати. Наступного дня я був змушений взяти вихідний на роботі, бо не було кому залишитися з дітьми.
Я пройшов через всі сльози і скарги.
Я просто бігав, немов муха в окропі, і не мав хвилинки, щоб присісти.
Мені було дуже важко одягати дітей та гріти кашу. А ще потрібно було помити кухню.
Я хотів поділитися своїми проблемами, а моєму найстаршому співрозмовнику було 10 років.
У мене не було можливості нормально сісти за стіл і насолодитися їжею – треба було весь час дивитися за дітьми.
Після обіду я вже був такий виснажений, що просто хотів завалитися на ліжко і проспати добу. До вечора я взагалі не мав сил. Поспати міцно мені так і не вдалося, хоча діти спали, але малюк прокидався кожні три хвилини.
Я прожив без тебе два дні і одну ніч. Я все зрозумів.
Я зрозумів, як ти втомлюєшся.
Я зрозумів: бути матір’ю – постійна жертва.
Я зрозумів, що ти за день втомлюєшся більше, ніж я. Адже моя робота складається з 10 годин щодня, а ти працюєш 24/7 і без вихідних.
Я вперше задумався про те, що ти б теж була не проти будувати власну кар’єру та заробляти хороші гроші, але пожертвувала всім заради самі. 
Тоді я задумався про те, як ти фінансово залежиш від мене і у тебе зв’язані руки.
Я згадав, як до народження нашого меншого ти розповідала, що хочеш піти в спортивний зал. Ти так і не пішла…
Ти взагалі не зустрічаєшся з друзями, адже у вільний час намагаєшся просто поспати хоча б хвилинку.
Кожен день тебе оточує метушня і шалена праця, адже тебе просто замикають вдома з дітьми і ти не бачиш, що відбувається навколо.
Я пишу тобі цього листа, тому що зрозумів свою помилку. Я зрозумів, що ти у мене найкраща та найвідважніша і я ще дуже сумую за тобою.
Тепер я завжди буду намагатися допомогти тобі і ніколи не буду докоряти.
Пробач мені, кохана!»
На жаль, в нашому суспільстві роль жінки значно применшується й цінуються лише досягнення чоловіка. Розповсюдьте цей лист серед своїх друзів, щоб всі ми, врешті-решт, почали вихваляти найважливішу в світі професію – професію матерів.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!