У мене є невеличкий магазин квітів біля базару. Просто дуже люблю рослини, складати букети. Тим паче, квіти – це чудова нагода виразити свою любов. І мені дуже приємно, коли приходять чоловіки і вибирають найкращі квіти для коханих жінок.
Однак, нещодавно я зустріла дуже цікавого клієнта, який довів мене до сліз. Повірте, це були сльози щастя, а не жалю.
Тоді був останній день літа, 31 серпня. Я не мала навіть часу, аби просто пообідати, бо було море покупців. Всі готувалися до першого вересня, купували багато букетів для вчителів. Там треба троянди, туди поставити ромашки, інші хочуть жоржини. Ноги так боліли, наче я крос побігла.
Під вечір у мене спорожніла вітрина. Я прибирала всередині, замітала залишки від пелюстків та стрічки. До закриття залишалося буквально 10 хвилин.
Аж раптом у магазин зайшов хлопчик. Років десь 6-7 на вигляд, одягнений досить просто:
– Добрий вечір, а у вас є гортензія?
– Так, залишилося декілька штук. Скільки треба?
– А мені на всі гроші.
І хлопчик поставив мені на прилавок погнуті 25 гривень.
– Вибач, але цього не вистачить на букет для вчителя.
– А це не для вчительки.
– А для кого?
– Для моєї мами. Вона військовий медик, зараз у лікарні після операції. Мама дуже любить гортензії і хочу подарувати. Може, вона так швидше одужає.
Мене дуже шокували слова хлопчика. Стало так шкода. Адже на ці 25 гривень міг купити собі шоколадку чи морозиво. І він хоче зробити такий подарунок для матусі.
– А знаєш, у мене сьогодні акція. Останньому покупцеві дарую букет. Почекай, я зараз тобі все складу.
Я взяла найкращі та найяскравіші квіти, обрала гарну упаковку та перемотала стрічкою.
– Ось, прошу.
– Це точно безкоштовно?
– Так, забирай ті 25 гривень.
У хлопчика аж очі загорілися, ледь не стрибав від щастя. Обережно взяв квіти, ніби це якийсь трофей та поніс додому.
Чесно, у мене до кінця вечора не зникала посмішка. Наче от всю втому як рукою зняло. А все через маленького хлопчика з букетом квітів.
Мені не було шкода тих грошей, які я витратила з каси на гортензії. Я щиро сподіваюся, що мама цього хлопчика швидко одужає та в них в житті все буде добре.
Люди, от прошу всіх, хто прочитав мою історію – робіть добро. Ну бо навіть звичайне слово “дякую” підійме настрій аж до неба.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!