– У мене немає настрою приймати гостей та й ти не зовсім вчасно приїхав,- обурилася дока, побачивши на порозі свого тата

Чоловік бігав магазинами, скуповуючи подарунки та різноманітні гостинці. Ноги боліли, дихати було важко, адже вік уже давно не той. Однак, він був готовий постаратися для своїх улюблених дівчаток: доні та внучки. Сьогодні в нього був День народження. Старий довго наважувався провідати доньку, але вирішив, що зараз саме час для цього. До того ж доня якось сама його запрошувала в гості. Ось час і знайшовся. 

Приїхав до сусідньої області батько дуже рано. Але не поспішав бігти до доні. Знав, що вона о такій годині ще спить. Вирішив дочекатися десятої і лише тоді постукатися у знайомі двері.

Онуці вже майже десять років, а він бачив її всього 4 рази в житті. Тож можете уявити, як давно вони бачилися з донею. Зв’язок обірвався після гибелі його дружини. З мамою з Віталіни був тісніший контакт. А до батька вона ніколи особливо не тяглася. Та все ж, сім’я залишається сім’єю. 

Сама ж доня вкрай рідко навідувалася до старого. І то проїздом, ще й сама, без онуки. 

Тож гріх було залишатися вдома у такий день, пам’ятаючи, що його все ж таки колись запрошували до Львова.

О четвертій ранку,  дідусь уже блукав вулицями міста. Дорогу до квартири знав. Колись йому зять показував. Хоча було це настільки давно, що вже все могло сильно змінитися.

Як тільки годинник пробив дев’яту, гість вирішив, що терпіти більше немає сил. ввійшов у під’їзд і почав стукати у двері. 

Донька, до слова намучилась. Цілих десять років вона ніяк не могла завагітніти. Тож яким щастям було народження онуки. Ви навіть не уявляєте. Прикро, що старий не міг спостерігати етапи дорослішання малечі. 

Думав дідусь і про характер онуки. Намагався вгадати, чи буде вона такою ж вередливою, як її мама. Якщо так, то нелегко їй у світі прийдеться. 

Що ж, колись чоловік працював дуже багато, щоб сім’я жила в достатку. Тож, у дечому, відчував, що не додав турботи доні, ось тепер і вона віддячує йому байдужістю. 

Але ось крига наче зрушилась.

Коли чоловік подзвонив у квартиру, доня йому все ж таки відчинила. А тоді запитала, хто він такий і чого йому треба. Була ще вся сонна та розтріпана. Батько дуже засмутися, але намагався цього не показувати. Далі пішли запитання, на кшталт: навіщо він сюди приїхав, чому так рано, що йому потрібно і т.ін.

Старий простягнув пакунок із подарунками. Сказав, що привіз гостинців. Та й сама вона його колись запрошувала в гості.

Донька обурилася – це було кілька років тому, а зараз вона не дуже готова до гостей і взагалі нікого сьогодні не чекала. Тож ненайкращий час старий вибрав, щоб провідати рідню. 

Потім вияснилося, що скоро до неї приїде подруга, потім у неї запис на манікюр та й доньку треба на гурток відвезти. Словом, дідові у цій квартирі радий не був ніхто. 

Потім доня заявила, що він зможе погостювати в неї через пів року. Якраз зять з-за кордону повернеться і вона більше вільного часу матиме, онука на канікулах буде.

Чоловік не витримав і розплакався. Він не розумів, чому рідна донька не може впустити батька на поріг квартири. Вона навіть не згадала, що в нього сьогодні День народження. Жодного доброго слова не сказала.  п

Чоловік залишив пакет біля дверей і мовчки пішов.

Дорогою він плакав. Хто ж знав, що на старість він отримає таку подяку від доні, для якої колись робив усе можливе.

Коли приїхав назад в село, то побачив біля дому дорогу машину. Здивувався.

Потім виявилося, що й хвіртка відчинена.

Злодії! Подумав він і обережно почав зазирати в дім. Але там його чекала вся сім’я з подарунками та кульками! Чоловік посміхнувся. Ось такий сюрприз йому спланувала донька, але він випадково ледь усе не зруйнував своїм невчасним приїздом. 

Далі були гори вітань та обіймів. Стільки теплих слів старий ще в житті не чув. Оце так День народження! Далі вітати його взялися сусіди та знайомі. Це було дуже приємно. Особливо після ранкових поневірянь.

– Я не спілкуюся з тобою не тому, що не люблю тебе, а тому що часу і справді обмаль. Але ми завжди про тебе пам’ятаємо, тату,- мовила донька. 

Старий знову розплакався. Але цього разу з радощів. 

Що думаєте про вчинок доньки?

А ви б ображалися на неї через таке?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector