У мене є сестра, але стосунки у нас гірше нікуди.
Катя – моя молодша сестра, була дуже проблемною дитиною. У неї завжди були негаразди зі здоров’ям, нирки.
Коли мама була Катею вагітна, нас покинув тато. Тоді почались Катині проблеми, постійні лікарні та брак грошей. Жили ми бідно, бо мамі важко було самостійно все витягнути. Тато аліменти платив, але то був мізер.
Через постійні проблеми і те, що мама з Катею були весь час по лікарнях у нас не створились дружні сестринські відносини та любов. Може, це й ще була дитяча образа, що на Катю мама витрачала увесь свій час та гроші.
З роками наші складні стосунки з сестрою лише погіршувались. Ми жили, як чужі.
Коли я зібралась заміж, то була безмежно щаслива ще й тому, що нарешті переїду з цієї обстановки.
Після заручин я переїхала до свого нареченого, де ми й займались підготовкою до весілля.
Одного дня я поїхала додому, бо потрібні були деякі речі, і зустріла в квартирі хлопця Каті.
– Він тут живе – гордо заявила сестра, хоч я й не питала, бо думала, що то лише гість.
– Як ти могла поселити тут чужу людину? Це і моя кімната і квартира теж.
– Мама дозволила. Тим більше, що ти переїхала і тут вже не живеш.
Для мене це виглядало зрадою. Мама знову Каті все дозволяє і віддає, як і завжди.
– Мамо, чому Катин хлопець живе у моїй кімнаті?
– Вона попросила, я була не проти. Ти поїхала, то нехай, хоч Катя зі мною залишиться.
Я забрала необхідні речі і пішла, грюкнувши дверима.
Мій наречений радить мені не приймати це так близько до серця, вони ж моя родина. Я ж не знаю, чи хочу їх бачити у себе на весіллі.
Порадьте, як вчинити?