У мене дуже хороший та роботящий чоловік. Тарас відкрив бізнес, займається перевезеннями людей по Україні та Європі. Сам побудував двоповерхову хату нам у Малечковичах. Тут у нас басейн, альтанка для гостей, дитячий майданчик. Старшим синам купив по квартирі та машині. Тепер вони приїжджають у гості з онуками, дітлахи бігають по подвір’ї.
Я працюю сама фінансистом у банку. Але це чисто так, аби вдома не сидіти. Мала собі гроші на одяг, манікюр, в салон краси чи перукарню піти. Бо всі витрати родини Тарас брав на себе. Оплачував комунальні послуги, ремонти, купував продукти. І часто робив мені дорогі подарунки. Наприклад, цього літа їздила з кумою у Єгипет на відпочинок. Машину минулого року подарував, аби я маршрутками не їздила на роботу.
От не життя, а казка. Ви не думайте, я не меркантильна жінка. Вийшла заміж за Тараса, коли в нього нічого не було. Ми жили в однокімнатній квартирі, чоловік спершу сам працював водієм на таких рейсах. А потім, коли дітки з’явилися, то почав братися за голову. І ось так ми разом заробили на це щасливе життя.
Ще й допоміг своєму молодшому братові Василю купити квартиру, але у Тернополі. Він час від часу приїжджає до нас у гості з жінкою та дітьми.
Однак, місяць тому Тарас підійшов до мене з дуже дивною пропозицією:
– Слухай, може, тобі краще звільнитися з роботи?
– Нащо? Мені на пенсію вийти чи що?
– Ні. Просто треба за мамою доглядати. Вона сама навіть до туалету не може дійти. Хай переїде до нас.
Я люблю свою свекруху, але не настільки, аби біля неї крутитися.
– А чому саме я? Краще попроси когось з сусідів чи найняти спеціальну доглядальницю.
– Ага, щоб чужа людина там господарювала? Я її старший син і повинен потурбуватися.
– Тоді чому Вася не хоче допомогти? Він теж твій брат.
– Бо Вася не може. Я і так стільки років нашу родину забезпечував. Тепер твоя черга братися за господарство.
Я розумію, що через свекруху у мене геть не залишиться часу на особисті справи. Я ж звикла їздити на манікюр, у перукарню, десь з подругами посидіти в кафе або ж запросити у гості.
Тим паче, я ніколи не доглядала за літніми людьми. І в мене нема медичної освіти. Раптом, її інфаркт схопить? От що робити? Які ліки давати?
Намагалася переконати Тараса, аби все-таки Василь забрав маму до себе:
– Ну ти йому квартиру купив? Купив! Хай він тепер борги повертає. Ну не грішми, звісно, а..
– Ні! Мама житиме тут і крапка!
Вже не знаю, як достукатися до Тараса. Ну брат повинен чимось допомогти. Сама я не хочу перетворюватися на няньку та одягати підгузки свекрусі. Вибачте, але так воно і є!
Вже кожна бесіда закінчується сваркою та чоловік навіть спати зі мною не хоче. Вчора почав помалу перевозити речі мами до хати. А я категорично проти. Зі мною ніхто не радився, а просто поставив перед фактом.
Виходить, що зараз я повинна забути про свої розваги та роботу, бо Тарасові шкода няньку найняти? От як це взагалі називається?
Що Ви можете порадити нашій читачці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!