Я та чоловік – дуже принципові люди. Просто вибухова пара.
Характери дуже схожі, тож нерідко через це у нас виникає багато сварок та непорозумінь.
Через це ми часом не розмовляємо тижнями. Ніхто не хоче миритися першим. Сама я не дуже конфліктна людина, але гордість бере своє. Просто я розумію, що достатньо один раз поступитися чоловікові, йому це сподобається і він сяде на шию, ноги спустивши.
З іншого боку, ми кохаємо одне одного. У нас багато спільного, але чоловік постійно прагне бути лідером. Він переконаний, що тільки він може бути головою сім’ї. І все у нас, мовляв, має бути тільки так, як він того хоче. У мене погляди трохи інші.
Разом ми вже три роки і за цей час ситуація тільки почала набирати обертів.
Знаю, що прекрасно бачила, за кого виходжу заміж. Помічала в ньому нотки самовпевненості, але на початку відносин це не сягало таких масштабів. Та й сім’єю ми тоді не були. А зараз ось взявся за командування.
І найдивніше, що моя мама цілком у цьому підтримує мого коханого. Зазвичай, теща та зять не ладнають, а мої перебувають просто в прекрасних стосунках.
Ненька постійно переконує мене в тому, що варто тримати язик за зубами. Мовляв, ти жінка, можеш і помовчати. Тільки це гарантує сімейний спокій і щастя.
Але довіряти їй не дуже хочеться. Сама прожила без чоловіка.Тато пішов із сім’ї, коли мені було 10.
Зараз мама розказує, що це через її прискіпливий характер. Тепер вона була б поступливішою. Може, тому боїться, що й я залишуся без чоловіка через свій твердий характер.
І ось після чергової сварки чоловік сказав, що нам слід взяти перерву у стосунках. Припинити спілкування, щоб зрозуміти, чи потрібні ми одне одному.
Для мене це звучало і смішно, і страшно водночас. З одного боку, я його кохаю і тут все й так очевидно. З іншого, невже мамині побоювання можуть стати реальністю?
Досі ходжу шокована.
Щодо зради… Навіть не думаю. Впевнена, що у мого коханого немає нікого на стороні. Дуже добре знаю його принципи. Думаю, так він просто хоче мене провчити. Або приручити, мовляв, ось що буде, якщо я залишатимуся такою ж твердолобою.
Я не знаю, що робити. Коханий чекає мого рішення, хоч я розумію, що він і так зробить по-своєму. Але ж хіба я заслужила такого ставлення? Що думаєте?
Чи повинна жінка поступатися у стосунках з чоловіком?
Що порадите героїні?
Фото з відкритих джерел
Напишіть нам в коментарях у Facebook!