До весілля я ніколи не думала, що буде так важко. Якось дивилась на своїх подруг і всі справлялися. Їм батьки допомагали, все робили разом. Я щиро вірила, що і в нас так буде.
Мій Роман – хлопець з гарної сім’ї, його батьки інтелігентні люди, доволі заможні. Всі довкола стверджували, що мені пощастило. ще й квартиру власну мав, вона йому від бабусі дісталась. Старенька дуже любила онука, а от з дітьми не дуже ладнала, тому навіть заповіт написала. Я встигла з нею познайомитись. Як сьогодні пам’ятаю її слова:
– Моя невістка дуже не проста, не вір їй! – казала вона про матір Роми, та я не звертала на це уваги, свекрухи часто конфліктують з дівчатами.
Ми почали жити разом. Свого чоловіка я дуже люблю, він добрий. Раніше мав гарну роботу. Та коли почалась війна, підприємство, в якому він працював, закрили. Коханий не міг знайти нову роботу. Він вже два роки працює з дому он-лайн. Та заробляє не так багато.
Я ж торік народила. І відтоді нам стало ще важче. Ще й так сталося, що якраз захворів мій тато. В нього діагностували рак. Мама, котра раніше нам постійно допомагала, тепер не може. А мені так прикро, що в нас немає грошей, аби дати їм.
Після народження доньки Рома просив гроші в батьків. У них чималі заощадження, та й живуть на широку ногу. Ми мали купити чимало речей. А повернути борг хотіли, як дитячі прийдуть. Та свекруха здивувала нас відповіддю.
– Сину, ви вже квартиру отримали й маєте бути за це вдячні! В нас і того не було, з усім самі справлялися. От в гаражі стоїть старе твоє ліжечко – візьми та не треба буде купувати!
– Але ж воно зовсім страшне!
– То пофарбуй і нічого.
Нам довелось так і зробити. Візочок навіть не купували, на руках дитину виносили гуляти, доки виплату не отримали. За рік ми витратили усі гроші, адже лишень на підгузки чимало пішло. До слова, на хрестини свекри нам лише 2 тисячі гривень подарували. В той час як моя бідна матір 100 євро принесла.
Далі якось ми жили, речі дитині мої подруги дали. Згодом я ще підробіток знайшла. Та нещодавно сталося неочікуване. Раптово згорів наш бойлер. Ми залишились без гарячої води. А з малою дитиною це просто катастрофа. Рома вирішив знову у батьків просити.
– Синку, я думала, ти вже зрозумів. Бабуся вам залишила квартиру, а не нам. Тому не просіть більше гроші, ми не дамо!
– Ну, якщо так, то вважайте, що сина у вас нема!
Рома страшно посварився з батьками. Він розбитий, я підтримую чоловіка, та не знаю, що далі робити. Як помирити їх і чи варто? Що б ви робили з такими свекрами?