Я на заробітки за кордоном все своє життя витратила. Майже 20 років доглядала старих і хворих! А це, скажу чесно, не найкраща у світі робота.
Але коли в тебе є дитина, якій нормальне життя забезпечити треба, і не на таке підеш. Якраз перед початком повномасштабної війни я вирішила, що досить з мене вже чужини й вернулась додому.
Донька в мене виросла, заміж вийшла, донечку народила. А нещодавно вони ще й квартиру купили. Не без моїх грошей, звісно. То я і подумала, що свій материнський обов’язок перед донькою виконала і тепер можу жити спокійно.
Приїхала у свою хату стареньку, знайшла роботу не дуже важку, аби без діла не сидіти, та й потихеньку хазяйнувала. Гроші, які я за час заробітків відклала, старалась не брати ніколи. Час зараз такий, розумієте… Краще знати, що в тебе є якась заначка на чорний день.
На себе щомісяця я тисяч десять витрачала, якщо рахувати й ліки, і продукти, і комуналку. Скромно я жила, словом. А от донька моя до економного життя не звикла. То лахи за пару тисяч купує, то на відпочинок за всі гроші світу їздить…
Вона ж скільки років жила, знаючи, що мама якусь копієчку кине. А тут все, прикрилась лавочка. Місяців з п’ять вони самі на свої витребеньки заробляли з чоловіком, а потім прийшли до мене в гості.
– Мамо, ми тут так подумали… Ти ж сама кажеш, що час зараз неспокійний. От ми й вирішили, що пора б нам уже машину свою купити. Сама подумай: у нас маленька дитина на руках. Не дай Боже що – куди ж без свого транспорту?
– Правильно, дочко, кажеш, – відповіла я чесно. – Купуйте, як вам треба. Я ж тільки рада буду!
– Легко сказати! Та тільки купило в нас трохи притупило… Немає грошей так багато. То може б ти нам позичила, га? А ми якось потім віддамо.
– Добрий день, приїхали! А звідки ж в мене ті гроші? Купіть собі щось дешевеньке та й не морочте нікому голову!
– Ти не розумієш, чи що? У нас грошей немає, ми тільки з відпочинку недавно вернулись. А в тебе є, ти ж привезла із собою, я знаю! Так і скажи, що жаба давить помогти рідній дитині!
Такої наглості я від неї не чекала! Квартиру за мої гроші купили, скільки жили оце, навіть не напрягаючись. А в результаті мати ще й поганою лишилась!
Подруга каже, що б я навіть не думала їм на ці дурниці гроші позичати. Та мені страшно якось відмовити… А як донька образиться, що тоді? Що б ви робили на моєму місці? Бо я вже й не знаю, що робити!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Що б ви порадили в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!