Мені 36 і саме зараз життя змусило мене обирати: батьки, чи чоловік. Звичайно, мого вибору не зрозумів ніхто. Всі говорять, що я просто невдячна донька, яка готова судитися з батьками за квартиру, але ж ніхто не знає, як все склалося насправді.
Я у родині молодша. Є ще старший брат Євген, але він вже давно живе окремо. Мама народила мене у доволі пізньому віці й змалку я була її помічницею. Коли мені виповнилося 10, вона важко захворіла й мені довелося на собі тягнути все господарство. Я вчилася, готувала їсти, прибирала, прала, прасувала та доглядала за мамою. Жити було надзвичайно складно.
Батько цього не витримав, почав випивати на навіть знайшов собі іншу жінку, в якої міг залишатися тижнями. Вся його зарплатня йшла туди. Я ж у 15 років вступила до технікуму та пішла працювати, адже бували часи, коли грошей не було навіть на хліб.
За декілька років я закінчила коледж та вступила до університету. Часу на особисте життя у мене не було. Я гарно вчилася, працювала, доглядала за мамою та будинком.
Зі своїм чоловіком я познайомилася лише декілька років тому, а торік ми одружилися. Квартира, де я жила з батьками була записала на мене та на мою матір. Її нам дали ще у СРСР на мене, діда, маму та тата. Саме тому, я вирішила, що з чоловіком ми житимемо саме там.
З самого початку все було навіть дуже добре. Він допомагав за мамою доглядати, мама була за мене рада, адже 36 це вже серйозний вік та й дітей хотілося. Ми з чоловіком почали брати кредити, аби зробити вдома ремонт, замінити техніку, купити автівку і ось тут все змінилося.
Мама почала скаржитися на нього, казати, що він втягує мене у сумнівні борги. Які сумнівні борги? Ми ж квартиру облаштовуємо усім, я все разом із ним купую. Одного разу вона навіть сказала, що їй онуків не треба, тому що у Євгена уже є діти. А те, що у мене дітей немає не турбує нікого!
Чоловік часто тікає до матері, а я вислуховую мамині крики. А вчора вона взагалі сказала, аби я забиралася разом із чоловіком. Я вже хотіла продати свою частину квартири, але вона часто тисне на те, що доньки так не роблять!
Просто не знаю що робити. Я й так на них витратила всі свої нерви та час. Мені хочеться пожити для себе!
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!