– Я що, сама собі телефоную зараз? Як таке можливо? – подумала Світлана, коли глянула на екран свого телефону. – Це дуже цікаво. Що ж я у себе хочу – потрібно обов’язково дізнатися,- та провела пальцем по екрані.
– Доброго дня! – вона почула гарний чоловічий голос
– Попрошу вас, не класти слухавки, а вислухати мене, будь ласка, – чоловік був дуже стурбований.
Це був її вихідний і саме зараз вона збиралась подивитись фільм разом зі своїм чоловіком, з яким вони прожили разом двадцять років в любові та повазі один до одного.
– Я слухаю вас, – сказала жінка.
– Можливо ви помітили, але у нас з вами однакові номери телефону, тільки різниця в одній цифрі, у мене 093, а у вас 063, – почав говорити чоловік.
– Таке буває, – відповіла Світлана.
– Я б не дзвонив до вас без вагомої причини. Мій номер переплутали з вашим і випадково надіслали повідомлення вам, вони дуже важливі для мене, от я хотів попросити вас глянути, я впевнений, що вони точно повинні бути там.
– Що за повідомлення? – не розуміла Світлана.
– Це від моєї дружини, яка померла. Ми прожили з нею 10 років, я любов її так сильно як міг. А вона скоріш за все, мене ні, бо я ніколи не чув цих слів від неї. Якось я вирішив поговорити з нею, а вона мені усміхнувшися сказала: “Ну я ж вийшла за тебе заміж”. І все.
Останнім часом вона була сама не своя, нічого не говорила, ніби мала якусь таємницю від мене. Згодом виявилось, що так і було. Місяців два тому, вона зібрала всі свої речі, та сказала, що йде від мене, бо більше не кохає, а дітей у нас немає, тому що її серце належить іншому. І покинула мене назавжди. Мене й цей світ. Потім я дізнався, що у неї були проблеми зі здоров’ям – вроджена вада серця. Тому й не охоче виходила заміж, бо жила, знаючи, що кожен день може стати для неї останнім. Поїхала вона жити до сестри в інше місто, а там й відійшла в інший світ.
Чоловік затих. Світлана слізно глянула на свого чоловіка, не промовивши ні слова.
– То ви подивитесь? – мовив чоловік.
– Так, вже дивлюсь, – Світлана відкрила вхідні повідомлення і завмерла від подиву.
– Я так сильно тебе кохаю! І завжди буду кохати, протягом всього свого життя й навіть тоді, коли мене не стане.
Світлана скопіювала повідомлення і відправила незнайомцю. У квартирі повисла тишина, кава вистигла, чоловік мовчав.
– Я не звернула жодної уваги на це повідомлення, тому що ти говориш мені слова кохання кожного дня,- промовила Світлана й ніжним поглядом подивилась на свого чоловіка.
А як часто ви говорите слова кохання своїм другим половинкам?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!