У невістки був день народження в кінці липня. На день народження я не поїхала, бо знала, що невістка з сином мають заїхати до мене на вихідних

Вийшла на пенсію я вже давно, тому живу скромно. На допомогу дітей не розраховую, а вже навчилася розпоряджатися грошима так, щоб на все вистачало, тому дуже не шикую, а живу скромно.

Дітей у мене двоє — син та донька, вже давно поодружувалися та своїх дітей мають. Мої сусідки-пенсіонерки лише випрошують в своїх дітей допомогу, а я навпаки сама допомагаю чим можу. Знаю, як молоді зараз важко.

Але нещодавно невістка моя заявила, що я роблю різницю між онуками. Тим дітям ніяк не вгодиш. Моя невістка святкувала день народження в кінці липня, живуть вони далеко, тому я не мала змоги приїхати. Я знала, що вони наступних вихідних планували приїхати до мене, тому я придбала подарунок — комплект постільної білизни, який обійшовся мені в тисячу гривень. Я думала, що мій подарунок їй сподобається.

Невістка прийняла подарунок, ввічливо подякувала, і все. А вчора приїхав син, один без сім’ї. У нього теж скоро день народження, ювілей. Я вирішила дати йому дві тисячі, кажу, купи сам собі, що потрібно. Я ж поняття не маю, що йому треба, ще й чоловікові важче щось купити. 

Андрій глянув на суму і каже: «Мамо, не треба, Леся знову образиться». Я не зрозуміла, за що має ображатися невістка, тому син пояснив. Виявляється, Леся давно вираховує, кому і на яку суму я дарую подарунки. І якщо їй менше, ніж синові, то це для неї нова причина, щоб ображатися.

Я була з того шокована. Логічно, що я сину буду більше давати, адже він ближче, ніж невістка. Тим більше в липні день народження було в невістки і моєї сестри, а я не мала стільки грошей на такі дорогі подарунки. Я тоді дуже образилася й зателефонувала невістці:

– Катю, не ображайся, але я у липні мала ще й день народження у сестри, а на 2 дорогих подарунки я не мала грошей. 

Мені вона одразу нагадала, що минулого року я подарувала онукам по тисячі гривень, а онукові доньки подарували дві тисячі. Мене це дуже вразило. Я вважаю, що можу розпоряджатися грошима так, як вважаю за потрібне. Синові доньки я дійсно давала дві тисячі. Але він ноутбук хотів з подарункових грошей купити, і інша бабуся теж давала дві тисячі, і мені не хотілося впасти “в бруд обличчям”.

Так поговорили з невісткою, а потім я в кінці їй сказала: 

– Або всім однаково дарувати, або – нікому нічого, якщо немає грошей.

Зі своєї пенсії я не можу купляти всім подарунки по 2000 грн, а якщо на то пішло, мені взагалі ніхто нічого не дарує. 

Як правильно вчинити в такій ситуації?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: