Вийшла на пенсію я вже давно, тому живу скромно. На допомогу дітей не розраховую, а вже навчилася розпоряджатися грошима так, щоб на все вистачало, тому дуже не шикую.
Дітей у мене двоє – син та донька, вже давно поодружувалися та своїх дітей мають. Мої сусідки-пенсіонерки лише випрошують в своїх дітей допомогу, а я навпаки сама допомагаю, чим можу. Знаю, як молоді зараз важко.
Але нещодавно невістка моя заявила, що я роблю різницю між онуками. Вона святкувала день народження в кінці липня, живуть з моїм сином далеко, тому я не мала змоги приїхати. Я знала, що вони наступних вихідних планували приїхати до мене, тому я придбала подарунок – комплект постільної білизни, який обійшовся мені в тисячу гривень. Я думала, такий сюрприз їй сподобається.
Невістка прийняла подарунок, ввічливо подякувала, і все. А вчора приїхав син, один без сім’ї. У нього теж скоро день народження, ювілей. Я вирішила дати йому дві тисячі, кажу, купи сам собі, що потрібно. Я ж поняття не маю, що йому треба, ще й чоловікові важче щось купити.
Андрій глянув на суму і каже: «Мамо, не треба, Леся знову образиться». Я не зрозуміла, за що має ображатися невістка, тому син пояснив. Виявляється, Леся давно вираховує, кому і на яку суму я дарую подарунки. І якщо їй менше, ніж синові, то це для неї нова причина, щоб ображатися.
Я була з того шокована. Логічно, що я сину буду більше давати, адже він ближче, ніж невістка. Тим більше в липні день народження був і в невістки, і в моєї сестри, а я не мала стільки грошей на такі дорогі подарунки. Я тоді дуже образилася й зателефонувала невістці:
– Катю, не ображайся, але я у липні мала ще й день народження у сестри, а на 2 дорогих подарунки я не мала грошей.
Мені вона одразу нагадала, що минулого року я подарувала онукам по тисячі гривень, а онукові доньки подарували дві тисячі. Мене це дуже вразило. Я вважаю, що можу розпоряджатися грошима так, як вважаю за потрібне. Синові доньки я дійсно давала дві тисячі. Але він ноутбук хотів з подарункових грошей купити, і інша бабуся теж давала дві тисячі, і мені не хотілося впасти “в бруд обличчям”.
Так поговорили з невісткою, а потім я в кінці їй сказала:
– Або всім однаково дарувати, або – нікому нічого, якщо немає грошей.
Зі своєї пенсії я не можу купляти всім подарунки по 2000 грн, а якщо на то пішло, мені взагалі ніхто нічого не дарує.
Як правильно вчинити в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!