Я з коханим поверталися з відпочинку. Тієї зими вперше спробувала кататися на лижах, і мені вдалося. Вірніше завдяки Ігорю, який мав терпіння мене навчити.
Ми хотіли скоротити дорогу і звернули через якісь провулки. Надворі мороз, падав лапатий сніг, вже смеркало. Здавалося, що по тій дорозі давно ніхто не їхав, так мело. Та раптом ми помітили силует людин, що високо махала руками. Під’їхавши ближче, ми зупинилися:
– У них, мабуть, бензин закінчився. Треба допомогти. – сказав Ігор і вийшов з машини.
Ледь розгледіла обличчя того чоловіка. На мить мені здалося, що то колишній чоловік. А він мене одразу й не помітив.
В ту ж мить перед очима попливли спогади. Як чотири роки тому Вадим залишив свій телефон на кухні і як я випадково побачила його вхідне повідомлення від якоїсь Лариси. Словечка там були явно не ділового чи дружнього характеру. І мені все стало зрозуміло.
Коли я спитала хто вона, то чоловік вибухнув і заявив, що не збирається жити зі жінкою, що нишпорить у його телефоні. Йому не було соромно перед нашим дорослим сином чи родичами, чи колегами. Його нова пасія була на 20 років молодшою і як виявилось пізніше – чекала на дитину.
Я побачила її лише раз і то випадково, перед судом у магазині. Тоді вона косо глянула на мене і пішла. З того часу я більше нічого не чула про чоловіка. Син також перестав з ним спілкуватися, не зміг пробачити.
А через кілька років я зустріла Ігоря. Він був розлученим і одруження не входило в його плани. Та і мені це було не потрібно. Ми просто насолоджувались один одним і гарно проводили час. Нас обох це цілком влаштовувало.
Я побачила як із машини колишнього вийшла жінка, що тримала на руках дитину. Вона направилась у нашу машину погрітися.
– Дякуємо, що зупинилися! В нас так виручили. А то ми думали, що замерзнемо тут! – промовила вона, зачиняючи дверцята.
– Та немає за що!
Вона теж не одразу мене впізнала. Коли Вадим підійшов до задньої дверки, щоб спитати чи все добре і теж подякувати за те, що зігріваємо його дружину і сина, то остовпів. Він зрозумів, що то сиджу я і розгнівано відчинив двері.
– Ларисо, виходь з машини!
– Що? – вона не розуміла, чому він так різко відреагував.
– Виходь!
– Але ж там мороз!
Я не знаю яка сила тоді мною керувала, але я обернулася і закричала
– Ніхто нікуди не йде! На вулиці мороз, а дитина геть маленька! Жінка залишиться всередині й це не обговорюється! Хочеш мерзнути, то і стій там один!
Всі одразу замовкли й дочекалися поки Ігор заллє бензин у їхній бак, а Вадим став прогрівати машину і дав знак, щоб дружина виходила.
У той момент вона зрозуміла з ким сиділа в одній машині. Лариса від сорому опустила голову і тихо витиснула з себе “Дякую”.
Я не могла повірити у те, що відбувалося. Невже мій колишній настільки принципова людина, що тільки через мене міг змусити дружину і сина мерзнути на вулиці? Чим він думав? Мої роздуми перебив Ігор:
– Люба. все добре?
– А, так!
– Ти якась зажурена. Ну що, поїхали нарешті додому? – він посміхнувся і поцілував мене.
Ми повернулися за кілька годин. Він зупинив машину біля мого будинку і взяв мене за руку. Я і сама не хотіла прощатися, адже поруч з ним мені було так легко і спокійно.
– Я тут подумав. А може б ми одружилися?
– Що? Ти серйозно?
– Так! Але я ж телепень! Хто погодиться на пропозицію отак в машині. Потрібні квіти й обручка!
– Та ні, все добре. Це можна згодом!
Ми солодко поцілувались і я стала ще щасливішою!
А ви б допомогли колишньому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!