Я вважаю, що моя свекруха не вміє ставити пріоритетів у житті. Вона пізно народила Віктора (мого чоловіка) і не мала де жити у Тернополі. Вона скиталася по орендованих квартирах і шукала собі багатого спонсора, який зможе її забезпечити. Такі чоловіки траплялися час від часу, але їх стосунки тривали недовго.
Віктора це з роками почало дратувати і тому він втік до Львова, вступивши в коледж на економічний. Тамара Романівна час від часу про нього згадувала. Добре, що чоловік мав тоді стипендію, а на літніх канікулах підробляв барменом.
Ну а потім Віктор зустрів мене. Я сама з небагатої родини, тата нема, а матуся з бабусею тягли мене і ще трьох сестричок. Так сталось, що наші погляди зійшлися. Ми мріяли купити будинок, будувати власне родинне гніздечко, може навіть відкрити свій бізнес.
І так, крок за кроком, ми йшли до мети. Багато працювали, економили. Часто на вечерю у нас були макарони або вівсянка. Я продавала на базарі білизну і розуміла, що це дуже вигідний бізнес. Згодом ми відкрили невеликий магазинчик. Я там була за прибиральницю, за продавця і за бухгалтера. А Віктор – закуповував товар. Скоро ми купили квартиру і машину.
Минуло 8 років. Наш бізнес процвітає. У нас народилося двоє дітей – Злата і Артур.
Мій Віктор час від часу забезпечував свекруху фінансово. Висилав їй гроші на різні забаганки. По 5 тисяч в місяць. Цікаво, що за цей час вона не спромоглася купити собі квартиру. Місяць тому не стало її якогось там ледь не сотого чоловіка. І після похорону виявилось, що він заповів усе своїм дітям, а не моїй свекрусі. Вони її вигнали з дому. На мить мені стало шкода свекрухи, про що я згодом пошкодувала. Тож я запропонувала їй переїхати до нас.
Тепер пані Тамара ходить тут наче королева, лише не вистачає хлопчика, щоб виконати роль її прислуги. Я сподівалась, що свекруха допомагатиме мені по дому і забиратиме з садка дітей, поки ми з Вітею на роботі.
Тиждень тому дзвонить мені вихователька:
– Ви коли прийдете по дитину? Ми вже закриваємось.
– За Артуром мала зайти бабуся.
– Нікого нема, вже годину чекаємо.
Виявилось, що пані Тамара записалась у сауну. Ну ви уявляєте, що твориться у неї в голові? Забути про маленьку дитину і піти на спа-процедури.
І це не єдиний випадок. Свекруха ніколи не готує дітям їсти, не миє посуд, навіть за собою. Єдине, що вона робить – витрачає наші гроші. І щоразу, коли Віктор намагається з нею про це поговорити, вона починає плакати і жалітись, який у неї поганий син. Словом, це маніпуляторка, яких світ не бачив.
Їй 65. Проте нещодавно вона купила собі туфлі на високих підборах. І замовила у нас новенький айфон.
У мене проблеми зі шлунком, тож дієтолог порекомендував перейти на спеціальне меню, в основі якого – овочі та фрукти. Пані Тамарі дуже засмакувала моя дієта. То авокадо в мене потягне, то салатик скуштує чи котлетки на пару. Навіть не прибере за собою. Бо ж людина у 65 років не навчена цьому, авжеж?
А ще Тамара Романівна тихцем краде солодощі в онуків. Тому я даю їм цукерки крадькома, потай від бабусі.
У мене є одна ідея, як і куди сплавити свекруху. В селі Підгайці живе її старший брат Ігор. Він сам не раз пропонував сестрі переїхати в батьківську хату. Це просто чудова нагода нарешті здихатись пані Тамари, чесно!
Але мій Вітя категорично проти:
– Раптом їй стане зле, а дядько на роботі?
– Так у хаті ж є його жінка, Катерина.
– Ні, мамі безпечніше з нами.
Я не розумію, чому Віктор маму не хоче відпускати. Сам свариться через гроші і безлад вдома. А тут так почав захищати.
У пані Тамари не вийшло собі знайти багатого залицяльника, тож вона міцно вчепилася за свого сина і не випускає з-під каблука.
Що б ви порекомендували нашій читачці?