Протягом життя трапляються цікаві історії, сюжет яких вражає більше ніж будь-які фільми.
Особливо цікавою є доля жінки…
Та й взагалі доля в Каті була не такою, як у всіх інших. Не було у неї порядку ні на городі, ні вдома. Працювала все життя в сільському магазинні, та й толку з такого “бізнесу” не було. Прийде якийсь Гриць і просить пляшку біленької до наступної зарплати. То бабуся прийде, хліб попросить – і як тут відмовити? Шкодувала Катя всіх…
– Мамо, дайте Тарасику цукерки якоїсь, я вже доросла, обійдуся…
Так вмовляла Катерину її 9-річна донька Тамара. Приходила вона з роботи, варила каструлю картоплі та до неї оселедцю, і коли діти були ситі, діставала декілька цукерок і давала Тамарі, щоб та поділилася зі своїм братом.
Сама ж Катерина вже і не пам’ятає, коли їла солодощі останні раз – все дітям. Катерина померла, коли Тамарі виповнилося 16 років. Сусіди спершу всі бідкалися, а потім і взагалі забули, що там наодинці живуть сироти.
А де батько? А про батька ні Тамара, ні Тарас ніколи і не чули, не те щоб бачили.
З дитинства Тамара знала, що буде вчителькою, завжди для неї була красивою і затишною картиною, коли за партами сидять дітки, всі охайні, зачесані. Уявляла собі не раз картину, як дітки всі сидять, повідкривавши ротики, та слухають її історії.
Але наразі єдиним щастям у житті після смерті матері був Тарасик. Цей хлопчик був янголятком. Так Тамара не вступила ні до якого університету, а взяла опіку над братом та продавала на базарі цукром і борошном.
Познайомилася на базарі зі Сергієм, який завжди її підвозив додому з роботи. Потім вони стали тісно спілкуватися, приходив Сергій, коли було потрібно допомогти та й Тарасикові не помішало спілкування з чоловіком.
Так за рік і одружилися. Вона не думала, любить Сергія чи ні, але стільки було клопотів. Правда, був у нього один недолік – любив випивати. Згодом його загули ставили все гіршими й сам Тарас говорив сестрі, щоб вона вигнала Сергія з їхнього дому.
– Хіба добре тобі без тата було? Хіба раз плакав, що хоч би побачити на секундочку – і все. От і в мене дитиночка так скаже… – пояснювала братові, хоча сама не знала, як воно краще.
Перед Великоднем місила Тамара тісто на паски, а в той вечір хтось сказав Сергієві, що дитина не від нього, а від сусіда Миколи. От і дісталося тоді жінці, а дитині народитися так і не судилося. Довго лежала Тамара в лікарні, поки за цей час проходив суд над Сергієм.
Тарас не залишав сестру й теж не поїхав до міста. Вирішив стати бізнесменом. Важко було молодому хлопцеві без звязків і багатих батьків, проте зараз він – Тарас Миколайович, дівчата табунами бігають. У нього тепер машини модні, будинок добудовує під Луцьком, кажуть, квартиру трикімнатну вже купив і здає в оренду.
Допомагав він і старшій сім’ї, купляв їй путівки на море. А самій Тамарі хоч і було 37 років, а голова вже геть сива.
Сусідом Тамари був Андрій, якого залишила дружина з піврічною дитиною. Він спершу тримався, а тоді він почав опускати руки. Тамара ж дуже любила Надійку, яка багато часу проводила саме з нею. Збайдужів Андрій і до дитини, і до життя й передав Тамарі опіку над Надійкою.
– Я навідуватиму вас іноді, – лише відповів.
Тамара вперше за стільки років пофарбувала волосся і навіть купила собі новий одяг. Надійка росла, Тамара розквітла, Андрій усе частіше приходив у гості. І все частіше – з квітами та подарунками…
Тамара дізналася, що чекає на дитину, а згодом про це заговорило все село. Всі шепталися у неї за спиною, а вона була неймовірно щасливою. Хоча їй уже 43, вона відчувала себе повною сили та енергії, і була цілком готовою до нового життя….
Вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!