З чоловіком ми були дуже щасливими, здавалося, це ідеальні стосунки. Досі згадую наш шлюб з трепетом, тому для мене було суцільним розчаруванням, коли він 10 років тому сказав, що подав на розлучення. З багатьма парами стається така прикрість, однак від свого коханого я такого не очікувала. Це не мало з нами трапитися.
Зі своїм чоловіком я познайомилася ще в університеті. У нас закрутився роман й ми одружилися. Жили ми доволі добре. Я залишилася у великому місті, яке стало для мене справжнім домом, пішла працювати педіатром у дитячу поліклініку. Зараз я вже завідую цілим великим дитячим відділенням. Чоловік мій з друзями лагодив автомобілі, а згодом назбирав гроші на власну автомайстерню.
Чоловік був для мене найближчою людиною, найкращим другом. Ми завжди радилися один з одним з усіх питань, що нас турбували. Пам’ятаю, як довго ми збирали кошти на ремонт, а потім імпульсивно вирішили витратити їх на подорож до моря. Такої відпустки у нас не було ніколи. Повернулися ми щасливі та веселі, як малі діти.
Він був дуже дбайливим, піклувався про мій комфорт. Чоловік ніколи не дозволяв мені підіймати занадто важкі пакети з продуктами, а я завжди чекала його після роботи зі свіжою та смачною вечерею. Часом, навіть до ночі сиділа, коли він занадто довго працював. Наша донька навіть сміялася з нашої ідилії, проте у 22 вийшла заміж та переїхала в інше місто.
Коли мені було 50 років, я повернулася додому й знайшла записку. Чоловік довго вибачався й нормально нічого не пояснив. Він просто зібрав свої речі та пішов. Квартиру, авто та все інше він залишив мені. Я не могла у це повірити, адже навіть не здогадувалася, що наша сім’я взагалі може розпастися. З того часу я його більше не бачила.
До мене доходили плітки про те, що він зараз зустрічається з 27-річною красунею. Якось їх бачили у торговому центрі. Кажуть, дівчина дійсно дуже красива, навіть інші чоловіки обертаються їй вслід. Також, я знала, що чоловік купив собі нове авто, проте матеріальні блага мене не дуже цікавили. Він часто відправляв мені великі суми грошей, проте я їх не приймала. Тоді, він почав надсилати гроші доньці.
Звичайно, я намагалася триматися. Вдавала, ніби все добре, ніби так мало бути. Всім друзям та знайомим я казала, що так і мало бути, почуття вже давно пішли. Часом навіть жартувала. Проте, коли приходила додому – гірко плакала й буквально не знала куди себе подіти.
Одного разу у двері подзвонили. Коли я відчинила двері – побачила його. Він так сильно змінився та постарів. Я запросила його на кухню й ми розговорилися. Після того, він почав заходити ще частіше й розповів про свій діагноз. Він сказав, що дуже мене кохає й хоче повернутися, проте я не знаю що мені робити. Звичайно, я дуже його кохаю, але мене турбує реакція суспільства. Він чекає моєї відповіді, а я ніяк не можу прийняти рішення.
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!