Зараз у мене непроста ситуація в родині. Невдовзі я стану бабусею, невістка Марина вагітна. Хоча вона мені ще не невістка, Діма з нею тільки рік зустрічався і тут така новина.
Однак, я навіть не думала про те, аби вести дівчину до лікаря, це великий гріх! Так, молоді та юні, ще не готові до батьківства, але я готова допомогти.
Шкода, що чоловік про це не дізнається. Володимира не стало ще 5 років тому, його забрала страшна хвороба. Мені довелося продати наш бізнес, машину та розміняти квартиру, аби оплатити лікування. Однак, нічого не допомогло і останні місяці Володимир ледь дихав та говорив.
Я старалася далі жити заради сина. Хоча було важко, бо не вистачало грошей навіть на якісь продукти, ми їли саму картоплю чи пісну гречку. Купувала Дмитрові одяг з секонд-хенду, щось приносили родичі чи сусіди.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Зараз Дімі тільки 20 виповнилося, навчається на 4 курсі, після пар працює кур’єром з доставки ресторану. І на роботі познайомився з Мариною, вона працювала офіціанткою. Її мама з батьком сильно пиячили, тому за дівчинкою доглядала старенька бабуся. Так що Маринці також довелося не солодко пожити. Може, якраз і спільне горе звело її з моїм сином.
Зараз моя майбутня невісточка вагітна, термін невеликий, тільки 10 тижнів. Грошей на весілля у нас поки нема, я відкладаю на онука. Однак, виникло наступне питання – а де молодята житимуть? У мене старенька однушка, місця взагалі не вистачає.
Бабусі Марини, Галини Степанівни, вже нема на цьому світі. Тому її житло “окупували” батьки-пияки, бо старе житло забрали кредитори через борги. Але думаю, що і ту квартиру вони також скоро втратять.
Єдина людина, яка допоможе нам у цій ситуації – свекруха, Василина Василівна. Вона мене не прийняла в родину, постійно відмовляла Володимира від весілля. Ну а чоловік її не слухав, бо дуже любив мене. І от вона зреклася нас, навіть не прийшла на виписку, коли Данилко народився.
Я вирішила звернутися до неї за допомогою. Пані Василина живе у великій, трикімнатній квартирі. Ну хоча б правнука прийме у родину.
– Ні, ти що? Хочеш, аби я твого байстрючатка виховувала?
– Чому ви так кажете? Данило ваш рідний онук, він сам скоро стане татком.
– Хіба це мої проблеми? Сама винна, що якась дівка ноги розсунула, а тепер на мене хочеш все повісити. Аби він навіть в моєму районі не смів гуляти!
Я була шокована з такої поведінки свекрухи. Ну добре, мене вона не долюбляє. Але так ненавидіти рідних онуків та правнуків.
Дмитро також не очікував. І так розлютився, що вирішив написати заяву до суду та забрати половину, як спадкоємець.
Не знаю, чи вдасться виграти справу, але відступатися точно нема куди. Хоча б постараюся заради майбутнього онука.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!