Теж хочу розказати історію.Чула від своєї знайомої.
Як почались воєнні дії в лютому, вона відразу втекла до Іспанії. Сама з Дніпра родом.
Поселилась в іспанську сім’ю, як біженка. Мови іспанської не знає, проте це не дивно. Вони ніколи в Іспанію не збиралась їхати. Ну але з мешканцями дому якось потрібно розмовляти.
Іспанець, кмітливий такий чоловік, скачав на телефон програмку перекладач. Розкладка іспано-українська.
Каже до нашої українки:
– Ось, хочеш щось мені сказати, говори українською, а він мені іспанською перекладе.
От халепа для жінки! Вона ж то і української не знає!
– Поміняй на російську – каже йому через перекладач.
– Ні, ні. Росіяни нам не друзі. Ніякої російської! – відповідає.
Ось така історія, як українка в Іспанію вчила рідну мову. Тому то і кажу, що соромно не знати своєї мови!
Говорити то одне, а знати треба точно! Вже як почнете вчити, то зрозумієте, яка ж красива українська. І не захочете розмовляти іншою!
Можете теж поділитись цією історією, аби про неї дізнались якомога більше людей. Щоб на життєвому прикладі зрозуміли усю важливість вивчення мови. І не потрапили у таку безглузду ситуацію, як та жіночка.
Автор: Світлана
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!