Управа на дорослих дітей, яким потрібна постійна та нескінченна фінансова допомога  

Часом доводиться натикатися на батьків з манією гіперопіки, які мріють, щоб діти були поруч із ними до їхньої глибокої старості. 

Втім, є й такі, які просто переконані, що життя з дорослими дітьми в одному досі – це найгірша з усіх ідей, які тільки можна було вигадати. Особливо дратує і наштовхує на цілковите нерозуміння той факт, коли  діти створюють власні сім’ї, продовжуючи паразитувати на батьківській щедрості. Сьогоднішня історія – саме такий приклад.

Когось пенсія дуже лякає, а ми з чоловіком тільки й чекали цього блаженного спокою. І той факт, що тепер ми нарешті можемо абсолютно весь час присвятити собі, не може не тішити. 

За десятки років важкої ​​праці нам вдалося накопичити непогану суму. Колись ми часто економили, відмовляли собі майже у всьому. Усе це було заради тієї думки, що, якщо почекаємо, то трохи пізніше зможемо насолодитися результатами нашої роботи.

І наші старання нарешті окупилися.

Кілька місяців тому я з чоловіком вперше вирушила на відпочинок за кордон. В цілому ми дуже добре відпочили. Я була неймовірно рада. Рівно до тієї миті, доки не зустрілася з донькою на Батьківщині.

Сім’я доні живе у нашому домі. Ми всі – велика та дружня сім’я… Ну, це я так завжди думала.

До слова, наш старший син одразу після закінчення університету з’їхав від нас, знайшов роботу, купив власне житло. Зате в дочки життя склалося по-іншому.

Їй не пощастило влипнути у ранню вагітність. Відтоді все й пішло шкереберть. Далі було заміжжя, заледве закінчене навчання, а про кар’єру я взагалі мовчу.

Зять у мене такий собі. Забезпечити дружину і дітей навіть найнеобхіднішим не може.

Ми ж, як люблячі батьки, погодилися допомогти молодій сім’ї. Спочатку ніщо навіть не натякало на біду.  Дочка допомагала мені, ми разом поралися у дворі та на кухні, доглядали за дітьми і ділили наші з чоловіком фінанси на всіх.

Напевне, зять із донею дуже звикли до такого лінивого способу життя, бо, коли ми затягали ремінь фінансової допомоги, діти нагадували нам про своє існування та власні потреби. І їх ніщо не гнітило й не могло присоромити. Рідкісні прохання позичити грошей перетворилися на постійні претензії та докори.

Востаннє через це ми дуже сильно посварилися. Ми з чоловіком повернулися з відпочинку, а дочка ще у дверях нам заявила, що ми безсовісні. Мовляв, дбаємо про себе, а в неї двійко дітей не має що їсти. Кумедна така. Кричить так, ніби це наші діти, а не її.

Я через це сильно засмутилася. Деякі батьки ще з 18 років залишають дітей без фінансової підтримки, ми ж утримуємо доньку разом із її сім’єю. А у відповідь така невдячність. 

Тепер ми не даємо зятеві і доньці грошей. Думаю, їм час почати дбати про себе самотужки. Інакше до кінця життя проведуть на нашій шиї. 

Чи підтримуєте думку про фінансову самостійність дітей з повноліття?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector