Мій тато помер, коли мені було 6. Однак зовсім скоро у мене з’явився інший. Мама привела до хати чоловіка та потім з ним одружилась. Дядько Микола був бізнесменом і мав свій ресторан. До мене він дуже добре відносився, показував мені завжди гарний приклад. І все було добре, поки мама не народила сестер. Коли мені виповнилось 10 років, народилась Анна, а потім Діана. Мама повністю поринула у їх виховання, а про мене геть забула. Часто просто ігнорувала, інколи навіть била. Таке її ставлення до мене повпливало і на Анну з Діаною. Потім ще й вони почали мене ображати. Тільки один вітчим любив та поважав.
Пройшли роки, я вже не маленький, тому звик до того, що єдиному, кому я можу пожалітись та довіритись це вітчиму. Тільки дядько Микола піклувався про мене, оплачував навчання, прийшов до мене на весілля, тоді як мама з сестрами навіть не зателефонували. Але зовсім нещодавно він раптово помер. Для мене, мабуть, це найбільша втрата. Після того мама мені заявила:
– Забирай бабулю до себе, бо вона потребує догляду, а в мене на це часу нема!
– Та добре, я з дружиною любимо її. Вона не заважатиме нам у квартирі — відповів я.
У мене дуже добра жінка, тож вона справді була не проти. Микола Іванович сестрам та мені залишив по квартирі, тому згодом ми з бабусею перебралися жити туди. Однак кому дістався увесь бізнес вітчима ніхто не знав. Через деякий час покликали усіх, аби оголосити повний заповіт. Мама була впевнена, що рестораном тепер керуватимуть її доньки. Проте, коли почула виголос, то мало не втратила дар мови.
– Повноправним власником та спадкоємцем бізнесу стане той, хто житиме та піклуватиметься про мою маму — прочитав нотаріус з конверта.
– Справді? Я, до речі, вчора подумала, що у нас їй було б краще жити, адже Анна майбутній медик, вона зможе найкраще доглядати за старенькою — враз мовила мама, штурхаючи збоку Анну.
– Так-так, я буду найкращою внучкою для тебе бабусю! — голосно сказала сестра.
Однак, бабця подивилась на увесь цей цирк і сказала:
– Не така я вже й стара, можу сама вирішувати з ким мені жити. І я залишаюсь у внука Максима з Юлею, там мене люблять та поважають.
Витріщили очі сестри, мама аж закипіла, вилетіли з кабінету, і дверима гримнули. Я сидів шокований, бо зовсім неочікувано став бізнесменом, але мама з сестрами тепер остаточно зі мною не спілкуватимуться. Тепер я картаю себе, адже не є рідним сином Миколі Івановичу, його рідні діти це Анна та Діана. Тому думаю, може то відмовитись від ресторану, нехай вже вони ним керують, якщо так хочуть? А як вважаєте ви?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!