Ніколи я дотепер не мала проблем з синами. Аж поки вони не одружились. Спочатку дружину знайшов старший Дмитро. Я коли Олю побачила – відразу все збагнула. Такій палець до рота не клади. Вони ще й жили в мене перший рік. Хоч я й сказала синові, що не в захваті.
– Мамо, в тебе ж трикімнатна квартира. Чого ми по чужих хатах ходити будемо?
– Не уживусь я з твоєю Олею, от побачиш.
Так і сталося. Сварилися ми кілька разів на день. Оля всіляко демонструвала, що вона головна вдома. На кухні свої порядки розвела. А я ж ще не стара була, 50 років минуло. Чого мені це терпіти. Рік так жили, а далі я сказала молодим шукати житло.
Згодом Дмитро вирішив будуватися. Придбали землю й почали. От тільки виявилося, що справа це надто затратна. Тим паче Оля народила, грошей бракувало. Тож заморозили вони своє будівництво.
Другим побрався Сергій. Його Настя була значно скромніше. Утім вона сама сказала, що жити зі мною не буде. Пішли на квартиру. А мене це й влаштовувало після гіркого досвіду. Роки минали, онуки зростали. Я часом допомагала молодим, та не надто. Як на мене, не правильно усе життя лишень заради дітей все робити.
І ось два роки тому я вийшла на пенсію. Багато разів діти натякали, що їм важко. І я підозрювала, що вони очікують, що я продам квартиру. Та я не мала наміру це робити. Помічала, що невістки пліткують. Оля так задурила Насті голову, що та цілком змінила своє ставлення до мене.
Востаннє вони всі приїхали до мене на 8 березня привітати. І тут раптом Оля спитала:
– А вам не сумно самій в такій великій квартирі?
– Зовсім ні, я люблю своє помешкання!
– Не хотілося б на природі жити? Все ж роки вже не ті.
– Так, ти кажи вже прямо, в чому річ?
І тут втрутився вже мій старший син.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Мамо, нам дуже важко. Такі часи, ніколи не назбираємо ані на будівництво, ані на власне житло. А в нас діти. Поїхали б на заробітки – але зараз ніяк!
– І що ви пропонуєте. У Олі є дача, дуже гарна, всього десять кілометрів від міста. Ти б могла жити там, на природі, матимеш клумби, садок, ми приїжджати до тебе щотижня будемо, а квартиру продамо і гроші поділимо.
– А що як я захворію? Хто там мене доглядатиме?
– Не переймайся, саму тебе не покинемо.
– Ні, сину, пробач, але квартиру я не продам!
Всі розійшлися страшенно ображені. Я знала, що ця шалена ідея – результат змови моїх невісток. Сини б таке ніколи не вигадали. Але ще я знаю, що буде далі – мене запроторять в село і залишать там на самоті помирати!
Згодом Дмитро зателефонував:
– Мамо, інші батьки до Італії їдуть, важко працюють, щоб дітям допомогти. А ти геть егоїстична!
Прикро таке чути від власної дитини, погодьтеся. Як мені бути? Що робити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!