Усі критикують шлюб з розрахунку, а я не розумію, що в ньому поганого: треба дбати про себе і дітей ростити в достатку

Сьогодні хочу поговорити про вигідні шлюби. Передусім скажу, що не бачу в них нічого поганого. Навіть моя мама колись вийшла заміж за мажора. Це був син місцевої заможної сім’ї. Але свекри не любили невістку через те, що вона не була рівнею їхньому синові. Ось вам і соціальна нерівність. Він – еліта, а вона – донька простого столяра.

І байдуже всім було на освіту моєї матері, і на те, що школу вона закінчила із золотою медаллю, і мала неабияку вроду, якою та могла похизуватися перед своїми однолітками. Чого не скажеш про її першого заможного обранця.

До слова, через постійні втручання сватів, шлюб у молодят розпався. 

Розлучилися.

Тоді мама вийшла заміж вдруге. Тепер уже це було справжнє кохання рівних за статусом людей. Тепер уже йдеться про мого батька. Разом вони живуть і досі. Чому живуть, а не кохають одне одного? Тому що від пристрасті та щирості не залишилося й сліду. Зараз вони більше схожі на сусідів, аніж на люблячу пару. У них, крім побуту, нічого спільного більше немає.

З фінансами справи так собі. На продукти вистачає. Але чекати від зарплати до зарплати доводиться. Середнячки, не гірші, ніж інші. 

У цій сім’ї я прожила вісімнадцять років. І пообіцяла собі, що ніколи не допущу подібного. Заміж я хотіла вийти тільки за багатого. До того ж я мала що дати взамін: хороша освіта, неабияка врода, струнка фігура та ще й горда яка! Собі ціну я точно знаю.

Коли заявила про це матері, то вона спочатку заперечила. Сказала, що без любові ніяк, а потім подумала і все-таки погодилася зі мною. Мені вона також тільки найкращого бажала. Тому якось дала пораду: багатий кавалер не повинен бути молодим. Шукати слід того, хто сам заробив усі гроші, а не дістав їх від батьків, на утриманні яких і перебуває.

Я вислухала і склала собі чіткий план.

Після університету влаштувалася секретаркою у поважній компанії. Мій директор був одруженим, але мене це не турбувало. Знаємо ми таких одружених. А з іншого боку, якщо цей виявиться порядним, то його друзі та колеги точно не встоять. 

Одружилася я тільки тоді, коли мені виповнилося 24, а моєму нареченому – 46 років. Тепер мене утримував лисуватий, товстенький чоловік із набитим грошима гаманцем. 

Думаю, він знав, що я вийшла за нього не через безмежне кохання. Зате я його поважала. А люди, які досягають чогось самотужки, люблять увагу. Мій наречений уже був одружений. Має дочку, яка на кілька років молодша за мене. 

Після весілля я одразу ж взялася за майно. Знала, що мені може не перепасти нічого, тому завагітніла. Якщо ще й син народиться, то точно з нічим не залишуся. 

Так і сталося. Народила спадкоємця. Чоловік мені за це авто подарував. Пригнав аж під пологовий. Там усі роти пороззявляли.

Після цього, до слова, малюком я майже не займалася. Ми найняли йому няньку, яка з усім чудово справлялася сама. А я жила для себе: відвідувала салони краси, ходила на масажі, подорожувала, їла в ресторанах, розважалася з подругами. 

А потім мені донесли, що обранець має коханку на стороні. Мене це зовсім не зачепило. Ні краплі. Зрештою, я навіть зраділа. Він занадто старий для мене. Набрид уже. Головне, щоб гроші давав, а решта не мала значення. 

Я навіть стежити за ним почала, щоб навмисне зловити на гарячому, подати на розлучення і отримати свою долю майна. Тепер я живу у власній двокімнатній квартирі в центрі міста. Маю дві машини, отримаю чималі аліменти на сина і досі підтримую дружні стосунки з колишнім.

Після розлучення я нічого особливо не планувала. Але до мене почав залицятися товариш колишнього чоловіка. Розраджував мене, вважаючи, що розірваний шлюб був для мене великою трагедією. Постійно купував якісь дрібниці, привозив щось синові. А потім зізнався, що давно закоханий в мене. Він – людина також не молода. Йому виповнилося 45. Не красень, але жити можна. Та й вибирати не доводиться, кому я зараз з дитиною потрібна? А тут такий кандидат з власною фірмою і чималим заробітком. У нього навіть дітей немає, а значить ділити майно ні з ким не доведеться.

А що таке справжня любов, я так і не знаю. Та й не думаю, що втратила щось вагоме. Хоча б живу для себе, маю все, чого тільки захочу і дитя в достатку росте. Не кожна закохана пара може собі дозволити подібне. 

Моя ж любов – це гроші, достаток і повага. Не думаю, що в цьому є щось погане. Кожен робить свій вибір і живе, як може. А мої заздрісники, які співають про те, як огидно я поводжуся, хай і далі рахують свої копійки. 

Тому, дівчатка, вчіться на моєму досвіді, інакше все життя у злиднях проживете.

А якої думки про це ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Adblock
detector