Усі знають, що ваша внучка «найкраща», але годі через це принижувати мого сина!

У шлюбі зі своїм коханим я вже понад 10 років. І єдиний висновок, до якого я дійшла: свекруха не любить ні мене, ні власного сина.

Не те щоб вона бажала нам чогось лихого чи щоразу починала скандали. Ні, вона робить усе віртуозніше. Ця жінка просто не помічає нас. Для неї ніби й не існує нікого, окрім її дочки та її сім’ї. Моя ж рідня для неї – не більше, ніж далекі знайомі.

Напротивагу свекрусі моя мама завжди підтримує та заспокоює мене. Вона постійно мені повторює: «Розумієш, доню, мами часто люблять дочок більше, ніж синів. Те ж сам з їхніми сім’ями та онуками.» 

Я не цілком розумі такі переконання, але це хоча б якесь більш-менш логічне пояснення. Ситуацію ускладнює те, що все наше подружнє життя ми з чоловіком живемо у неї. Давно планували купувати власне житло, але все не вистачало на це коштів. Крім нас у свекрухи живе наш маленький син Святослав. Нещодавно йому виповнилося 5 років. 

Я кілька разів намагалася віддати Святика в дитсадок або найняти йому няню, але свекруха навіть чути про таке не хотіла. Вона злісно переконувала мене, що потреби в цьому немає. Але мені потрібно було працювати. Наша сім’я не така заможна, як родина моєї зовиці.  Та живе за 10 хвилин ходьби від нас. Її чоловік – бізнесмен, тому живуть вони досить багато. Онучці моєї свекрухи також 5 років. Маля вже відвідує дорогий дитячий сад і різні гуртки. Та й бабуся постійно проводить час з малям. 

Якось вранці я навіть зробила пиріг для чоловіка і сина на сніданок, а свекруха забрала його для дочки з онукою. Мені таке нелюдське ставлення в голові не вкладається. І чим її доня заслужила більшого, аніж мій чолові? Але я б усе могла побачити, збути чи стерпіти, але не критику в бік мого сина. Свекруха щодня розхвалює свою внучку, порівнюючи онука з нею. Але ж ці діти ж зовсім різні. І це нормально, чого не скажеш про вчинки матері мого чоловіка. 

Пошепки

Втім, я вважаю, що виховала сина куди краще, ніж зовиця доньку. Святослав вміє просити та терпляче чекати, прибирає після себе, їсть акуратно і дякує. Моя ж похресниця, яка звикла до розкішного життя вміє тільки вимагати, ні з ким не ділиться і кричить, якщо її чогось не дають.

Цьогоріч на Новий рік свекруха знову обділила нашого малюка на фоні онучки. Вона подарувала їх подарунки різного «рівня». Святик отримав звичайну машинку, яку в переході тобі віддають ледь не за копійки, а внучка — красиву ляльку, що може говорити і виконувати всі життєві функції. Її навіть годувати потрібно!

Втім, мій син просто щиро подякував бабусі, поцілував її і побіг гратися. Онука ж сказала, що у неї вже є така іграшка і примхливо віддала дарунок моїй свекрусі. Ось такі рівні виховання. 

Я неодноразово намагалася розмовляти зі свекрухою. Хотіла вияснити, у чому ж річ.  Втім, жінка тільки заперечує. Каже, що це я собі щось вигадала, а внуків вона любить однаково.

І що мені тепер жити і вдавати, що нічого не відбувається?  

Що могли б порадити головній героїні?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector