“Отче наш” – не просто молитва, у якій сотні християн звертаються до Бога. Це ще й справжній осередок таємниць та прихованих фактів, які осягнути може лише істинний вірянин!
“Отче наш, що є на небесах!Нехай святиться Ім’я Твоє.Нехай прийде Царство Твоє,нехай буде воля Твояяк на небі, так і на землі.Хліб наш насущний дай нам сьогодні.І прости нам провини наші,як і ми прощаємо винуватцям нашим.І не введи нас у спокусу,але визволи нас від лукавого.Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.”
Ці слова наділені особливою, могутньою силою! Бо це справжній дарунок від Господа. Цю молитву не придумали святі чи звичайні люди, як багато інших молитов. Вона була послана нам самим Христом. Тому і відгукується вона кожному, хто її промовляє.
У цій молитві просять люди Бога і про спасіння душі, і бідами своїми діляться, і за радощі дякують. Багато християн, промовляючи від щирого серця ці слова, шукають захисту від нечисті, бід та хвороб, а ще чекають божого благословення.
У цьому і є найбільша могуть. Це і є найпотаємніша її таємниця.
У молитві до спасіння
Християни стверджують, що не раз спасіння сходило на того, хто в найстрашніші дні від щирого серця промовляв “Отче наш”. Не раз ця молитва рятувала від смерті тих, хто прожив життя із вірою в серці.
Справжню історію спасіння віднайшли в одному із листів Олександра, ветерана Другої світової війни. Цей лист знайшли вже через багато років після закінчення військових дій, але його зміст вражає і досі.
“З усіх сторін я оточений німцями. Уже чую цю чужу говірку… Ногу так поранило, що мене затягли у якусь хату і лишили самого. Думали, не виживу. Та я і сам перестав вже вірити в життя. Здавалося, мені лишились хвилини. Ворог був занадто близько, а я навіть поворушитися нормально не міг. Підтримки не було звідки чекати. Єдине, що мені лишалося – згадати в молитві Господа. Я просив у нього спасіння. А як не спасіння – то швидкого і безболісного кінця. Вони зайшли в хату, дивилися прямо мені в очі. А я перебрав губами, нашіптуючи “Отче наш”… Вони стояли, наче зачаровані, а потім направили на мене автомат. Виявилося, патрони закінчилися. Німці почали перешіптуватися між собою, а потім вибігли хати і кинули мені до голови гранату. А я навіть руку не міг підняти, аби прибрати її… Я заплющив очі і чекав свого кінця. Весь цей час я молився. А потім зрозумів, що граната не розірвалася. Я залишився живим.”
І це не єдина така історія. Зазвичай молитва рятує, коли більше сподіватися немає на що. Коли смерть дихає в спину, коли на душі важко, коли хочеться все це кинути…
Бо ці слова наділені великою силою. Вони рятують і від погибелі, і від води, і від вогню та холоду. І будь-яка напасть відступає, коли лунає молитва.
Та треба пам’ятати одне: працює “Отче наш” тільки тоді, коли має людина віру в серці. Коли вкладає всю свою душу у слова до Бога. Читайте цю молитву щодня і наповниться ваше життя добром та світлом. Дякуйте Господу за кожен день життя. Будьте щасливими та здоровими.
Дякуємо за все, що маємо, Господи!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!