Кілька тижнів тому ми з чоловіком придбали квартиру, на яку довго і нудно відкладали. Мама моя від цієї покупки нас довго відмовляла, бо час зараз не найкращий для таких великих витрат, але ми її слухати не стали. Якщо зараз такі ціни на нерухомість захмарні, то що ж після війни буде?
Про квартиру ми з чоловіком вирішили нікому окрім батьків не розповідати, щоб новосілля не справляти. Але ж язик у моєї мами – наче помело! Розбовкала вона нашу таємницю і друзям, і родичам, і всім підряд. Два тижні не могли розгребтись із цими нескінченними гостями!
Коли все наче більш-менш стихло, у дверях показалась моя сестра! Усе б то нічого, але 5 років тому вона поїхала в інше місто зі своїм чоловіком. З того дня я її й не бачила.
– Ну, що тут скажеш… райончик могли б і кращий обрати! – заявила вона, затягуючи в кімнату свою валізу і речі дитини. – Але то нічого. Приймайте гостей!
– Ти як тут опинилась, Яно? – навіть не намагалась приховати здивування я.
– Мама сказала, що ви переїхали. І от я тут! Ти ж не проти, якщо я трохи в тебе поживу?
Я навіть рота відкрити не встигла, як Яна вже стояла біля моєї шафи, шукаючи, щоб його одягти з дороги.
– Ванна у вас теж не дуже, я б собі таку не зробила! – крикнула Яна, коли пішла купатись.
У мені жила надія, що все це дуже швидко закінчиться і сестра поїде туди, звідки приїхала. Але вона, як виявилось, з чоловіком розлучилась, з дому він її вигнав.
Шкода стало Яну, тому я вирішила трохи її потерпіти, поки вона знову не візьме себе в руки. Два місяці ми так прожили… І так, і сяк я вже сестрі натякала, що третій – завжди зайвий. Та вона мене не розуміла.
Аж поки посеред ночі я не прокинулась від криків.
– Та вона тобі зраджує! Все життя гуляє, а ти вуха розвісив! Аби ж ти мене за жінку взяв, я б показала, що таке справжнє щасливе життя. А вона тобі що може дати? Та нічого! – кричала Яна на мого чоловіка.
– А що тут відбувається? – спросоння запитала я.
– Та нічого, сестричка твоя буянить. Чуєш он, що вигадує, аби тільки надовше в нас затриматись? Речі я вже зібрав її. Відійди, будь ласка.
Сергій взяв валізу і викинув її у під’їзд, де вже стояла Яна.
– Щоб я тебе тут більше не бачив. Малу завтра привеземо, сьогодні нехай дитина спить.
Виявляється, сестра моя вже не раз намагалась Сергія звабити. Я цього не бачила, бо спати рано лягала, а чоловік не розповідав, бо думав, що я не повірю. А це вже йому просто терпець увірвався.
Ні мама, ні сестра тепер зі мною не спілкуються, зрадницею вважають. Ну і нехай, як таких родичів мати, то краще взагалі без них жити.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!