Я завжди дивувалась, як жінки старшого віку дозволяють собі ті чи інші речі. Наприклад, надто коротка спідниця, яскравий макіяж або неприродний колір волосся, неналежна поведінка. Леді похилого віку має гідно поводитись. Значно краще їй пасуватиме костюм прямого крою, акуратна зачіска і стримана посмішка.
Та з часом погляди змінюються. Я й не помітила, як відсвяткувала 55-літній ювілей. В мене дорослі діти та досить скоро можуть з’явитися онуки.
Але є одна проблема – я зовсім не почуваюсь старою. Цілком можу дозволити собі короткі шорти, досі фарбуюсь у блондинку, а на святах полюбляю танцювати й реготати. Раптово я зрозуміла, що якщо я зараз не почуватимусь щасливою, то потім буде пізно.
І мій світ перевернувся. Я звільнилась від цих старих стереотипів. Нарешті збагнула, кожна людина має повне право жити так, як сама того хоче.
Я почала робити все, що люблю. Перестала відвідувати тренажерний зал і записалась на бальні танці, викинула несмачні, але корисні каші – і тепер готую лише те, що люблю. Я не дивлюсь занудні фільми, не зустрічаюсь з нецікавими людьми, одягаю те, що хочу, ходжу в кедах і рваних джинсах. Мені 55 – і я нарешті почуваюсь щасливою.
Та я однаково надто стара для деяких речей:
1. Стара, щоб стримувати емоції й слова. Якщо я маю власну думку і хочу її висловити – я це зроблю і не буду перейматися тим, що когось це може образити. Це не значить, що почну хамити усім підряд. Зовсім ні! Просто запропоную інакше бачення.
2. Щоб зациклюватись на зовнішності. Я не маю часу, аби сидіти щодня перед дзеркалом годинами. Я хочу жити й не марнувати ані секунди. І це суто моє бажання. Інші нехай обирають власний шлях.
3. Щоб стримувати бажання. Життя надто коротке, щоб собі відмовляти. Якщо я мріяла піти на концерт – піду, поїхати в Рим – поїду, стрибнути з парашутом – стрибну.
4. Перейматися через безлад. Якщо до мене неочікувано прийшли гості – я не почну перепрошувати через те, що не зустріла їх з пирогом та ідеально вилизаною оселею. Мені байдуже, що подумають інші. Це їхні проблеми.
5. Влаштовувати посиденьки. Я нікому нічого не винна. Не мушу влаштовувати гуляння на свято, якщо цього не хочу. Нехай інші навчаться поважати моє рішення.
6. Закривати очі на погані вчинки. Я не збираюсь пробачати й вдавати, що не бачу злих людей. Я не хочу нікого терпіти й маю право вказати на помилку. Не збираюсь жити в рожевих окулярах.
Загалом моє життя не було солодким. І тепер я розумію, що слід було раніше змінювати ставлення до життя. Та ще не пізно. В мене все попереду.
А у вас є стереотипи стосовно людей старшого віку? Що не мають собі дозволяти пенсіонери?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!