Мій чоловік Богдан помер вісім років тому. Стало серце після чергового гуляння. Алкоголіком він не був, та полюбляв добряче випити. Натерпілася я з ним, що казати. Та робила все, аби наша сім’я трималася. Старалася заради сина. Та коли чоловіка не стало відчула, що нарешті вільна від цих зобов’язань.
За ці роки я дуже змінилась. Син виріс, поїхав до Польщі. Я почала приділяти увагу собі, часто подорожувала Європою, серйозно взялась за своє здоров’я, зайнялась спортом. На вигляд була молодшою, ніж в 40.
І ось якось, я пішла з подругою на каву. Раптом до нас підійшов статний, досить гарний чоловік.
– Катю, я тебе не впізнав, – звернувся він до подруги.
– Ой, Віталік! Рада бачити!
Він присів з нами. Виявилось, це однокурсник моєї подруги. Солідний чоловік бізнесмен. Ми довго спілкувались. А наступного дня Катя зателефонувала мені та зізналась.
– Знаєш, Віталій вчора написав мені. Просив твій номер. Запала йому в душу, що казати.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я погодилась дати номер. Вже за кілька днів ми пішли на побачення. Він галантний кавалер, досить заможний. Виявляється, що вже давно розлучений. Ми почали зустрічатись. І це було чудово, наче мені знову 17. А з часом Віталій зробив пропозицію.
– Знаєш, ми вже не молоді. Заміжньою я вже була, мені ці формальності не потрібні. Переїжджай до мене, поживімо разом, а там, як схочемо – розпишемось.
Він переїхав. Оселились ми в мене, а його квартиру здали в оренду. Перші пів року нагадували суцільний медовий місяць. Ми мало не щодня ходили в ресторани, часом відпочивали на природі. А тоді дещо змінилось. Віталій дедалі частіше почав робити мені зауваження.
– Тобі варто щодня мити підлогу.
– Я не встигаю, роботи багато. Та й кому потрібна ця стерильність.
– Ти не вмієш організовувати свій час. От подивись – пів години з сином говориш, пів з подругою. А можна всю квартиру прибрати.
Та останньою краплею стало те, що він вказав, що я неправильно готую борщ.
– От моя колишня на ребрах варила, ще й маринований помідор додавала. Спробуй й ти.
Після цих слів я мовчки дістала валізу Віталіка і сказала:
– Мабуть, тобі краще переїхати.
– Чому це? Невже ти через кілька зауважень зруйнуєш наші стосунки.
– Розумієш, я вже була в шлюбі й терпіла витівки чоловіка. А тепер я себе ціную, і вважаю, що заслуговую на найкраще.
Він ще довго виправдовувався. Та я на ту мить вже все вирішила. Або в мене буде ідеальний партнер, або ніякий. Не потрібні мені ці компроміси й притирання. Шкода, що я цього раніше не зрозуміла.
Як гадаєте, варто миритися з недоліками чоловіка?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!