В 68 років я збагнула, що старість – дарунок долі! Зустрічати її слід гарно

Нещодавно я сиділа в парку і милувалась чудовою вересневою погодою. Згадувала, що колись не полюбляла осінь, а зараз – я в захваті від неї. Не дарма вона золота і така багата на дарунки. Це особливий і найгарніший період року. 

Те ж можна сказати про старість. Багата досвідом і здобутками, хоча і часом викликає сум. 

Тож сиділа я в парку і раптом до мене підійшла зовсім молода дівчина. Справжня красуня. Вона зі щирим співчуттям запитала:

 – Скажіть, як воно старіти?

 – Що ви маєте на увазі?

 – Я панічно боюсь старості. Не уявляю, що це станеться з моїм тілом. Мабуть, я не впораюсь. Як ви залишаєтесь такою спокійною?

На мить я замислилась. А тоді закортіло засміятись. Я відповіла:

 – Краще мати зморшки на обличчі і в голові, ніж ніде їх не мати.

З її виразу обличчя було видно – дівчина жарт не зрозуміла. Я продовжила:

Пошепки

 – От дивись, чим ти зараз переймаєшся?

 – Зовнішнім виглядом, тим, щоб хлопець взяв заміж, щоб на роботі цінували не лише за красу. Це так виснажує.

 – Звісно, це постійні тривоги, клопоти. А мені байдуже на все це. Я спокійна і не переймаюсь через дрібниці. Можу сидіти й насолоджуватись краєвидом. Звичайно, мені прикро, що зі дзеркала на мене дивиться якась бабуся, але я б нізащо не обміняла все, що маю – близьких, друзів, досвід – на молодість.

Я щаслива просто зараз, нарешті можу сказати, що перетворилась на таку людину, яка мені подобається. Я не обмінююсь на дрібниці. Сміливо кажу “ні”, та без роздумів “так”, якщо цього хочу. Я ціную свій час і мені байдуже, що комусь щось може не сподобатись.

А ще мені байдуже, якщо наберу кілька кіло. Я із задоволенням насолоджуюсь їжею, дозволяю собі зайву цукерку і не одну. А якщо треба вийти на пляж – зовсім не соромлюсь, що не ідеальна. Знаю – усім байдуже до якоїсь бабці.

Я добре знаю, навіть найгарніші дівчата постаріють. Що б вони не кололи собі під шкіру, які б операції не робили – їхнє обличчя зміниться. Тож нащо всі ці переживання?

Мені шкода тих, хто не може змиритися зі старістю. Дарма вони самотужки заганяють себе в цю пастку. Треба гідно зустрічати цей вік, шанувати себе  – досить скоро зрозумієте, що це найкращий період.

Дівчина слухала мене. А потім однаково засмучена встала і пішла. Вона ще не здатна мене зрозуміти.

А ви боїтесь постаріти?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector