До автобуса Львів-Долина зайшла старенька бабуся.
– Шофер! Ми як будемо в Моршині ви мені скажете, добре? Нагадаєте?
– Добре, бабусю! Сідайте собі!
– Але щоб ви не забули, шофер!
– Не переживайте! В Моршині нагадаю!
Водій по газу і час швидше минає. Людей не так багато їхало. Раптом бабуся знову нагадує про себе. Пасажири мовчать, бо розуміють, що Моршин проїхали, вони вже в Стрию.
– Шофер, то Моршин?
У відповідь глуха пауза. Водій забув. Ну так часом буває. Але і не знає, що відповісти бабусі. Інші пасажири почервоніли, бо пригадали нещодавнє прохання старенької. Мовчанка.
Тут водій підіймає очі догори на графік, звіряє щось з годинником. Зупиняє автобус і розвертається. Їхати до Моршина десь хвилин 10. Ніхто з присутніх не заперечив, треба ж бабусю завезти. Провинились!
Доїхавши до Моршина водій відчинив двері і каже до бабусі:
– Приїхали! Зупинка Моршин! Виходьте! – і посміхається.
– Що? Мені не треба в Моршині виходити! Я до Львова їду!
Всі присутні випали і не знали, як реагувати. Мовчанка, німа сцена.
– Я вам дякую, шофер! Ви мені нагадали! То моя дочка в Калуші просила, щоб я таблетку випила через півтори години! То якраз Моршин! Згадала! Дякую, шофер! – і полізла своїми худенькими руками до маленької сумочки.
І тут всі люди в сміх! А водій і собі реготати, це ж треба! Напевно до самого Львова хіхікали і пасажири і шофер. Тільки бабуся не до кінця розуміла чому всім навколо так весело!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!