Ми з чоловіком доволі швидко розлучилися, тому нашого сина мені довелося виховувати самостійно. Свекри також не цікавилися своїм онуком, тому модна сказати, що в Олега була лише одна бабуся з дідусем.
На щастя, мої батьки у всьому нас з сином підтримували і допомагали. Вони протягом життя багато працювали і змогли зібрати достатньо заощаджень, щоб на пенсії придбати собі будиночок неподалік від моря. Мені у спадок залишили трикімнатну квартиру.
Усі літні канікули Олег проводив у бабусі з дідусем, а я гостювала в них по декілька тижнів.
Загалом син виріс інтелігентним та розумним чоловіком. Він успішно закінчив університет, отримав диплом і влаштувався на престижну роботу. Потім у нього зав’язалися стосунки з Тетяною. Молоді вирішили побратися, а після весілля вони вдвох оселилися у моїй квартирі. Оскільки в мене не було досвіду взаємовідносин між невісткою та свекрухою, я намагалася якомога приязніше поставитися до нареченої Олега, щоб ми все ж змогли знайти спільну мову.
На жаль, Тетяна не поспішала йти мені на зустріч. Дівчина постійно скаржилася і ходила з поганим настроєм. Я вирішила не робити поспішних висновків, а дати невістці час на адаптацію. Подружжя отримало своє місце у шафі та вільні полки в холодильнику. А я запаслася маленькими каструлями, щоб готувати собі невеликі порції.
Почалося їхнє сімейне життя і перші побутові сварки. Олег з дружиною кожного дня сперечався, хто ж має готувати їсти і виконувати інші обов’язки по дому. Молоді почали харчуватися виключно напівфабрикатами, фаст-фудом або яєчнею з сосисками. Я зі своїми коментарями трималася осторонь.
Однак вони почали поводитися так, ніби живуть у квартирі одні. Всюди розкидані речі, в раковині гора брудного посуду, а музика могла лунати до ранку. Якось я не витримала і зробила їм зауваження. Натомість молоді обурилися, як я посміла критикувати їх. Після такої реакції я й не знала, чого чекати далі.
Зрештою я дійшла висновку, що потрібно розміняти свою трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Батьки підтримали мене. Однак власницею нерухомості все одно мала залишитися я, адже довіряти невістці було ризиковано.
Олег зрадів, коли почув мою пропозицію, а от його дружина – промовчала. Спочатку я не розуміла, що це може означати та через кілька днів випадкова розмова розставила усі крапки над “і”. Тетяна не знала, що я прийшла додому раніше, тому без сорому говорила:
– Хіба варто розмінювати трикімнатну квартиру в центрі міста?
– Звісно, адже ми зможемо жити окремо, – пояснював син. – Та й мамі не будемо заважати.
– От нехай вона і переїжджає, а ми можемо тут залишитися, – не вгавала невістка. – Наприклад, може оселитися у своїх батьків.
Ці слова мене настільки обурили, що я не втрималася і вголос розсміялася. Дійсно, якась двадцятирічна дама буде командувати і розпоряджатися моїм життям та нерухомістю?
Олег з Тетяною зблідли, коли зрозуміли, що я все чула. Після коротких роздумів рішення було одне:
– Молодята, можете збирати свої речі. Я не збираюся ні переїжджати, ні розмінювати квартиру. Прийшов час вам самим влаштовувати своє сімейне гніздо.
Наступні два місяці я з ними не спілкувалася, а потім син прийшов із вибаченнями. Звісно, я не тримаю на нього зла, адже це йому жити з Тетяною, а не мені.
А як ви вважаєте, чи правильно вчинила матір, коли вказала молодим на вихід? Можливо, їй варто було прислухатися до ідеї невістки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!