Вийшла заміж в 29 років, на той час я вже мала власну квартиру, яку мені допомогли придбати батьки. Ходила на хорошу роботу, навіть в кредит взяла авто. Загалом вважала, що цілком вже готова до створення сім’ї. Мій чоловік, Володимир, такого віку, як і я, й у нас зразу спалахнули почуття один до одного. Згодом виявилося, що у нас багато спільних інтересів, нам завжди було цікаво проводити разом час, от і вирішили одружитися.
Спільне проживання було дуже комфортним, ми розуміли один одного без слів, з батьківством вирішили не затягувати, тому я завагітніла. І чоловік, і я неодноразово розмовляли про те, як ми хочемо стати батьками, уявляли спільні сімейні поїздки, час, проведений разом з дитиною. 
Однак після народження дитини він став зовсім іншим. Приїхала я з пологового з сином і не розуміла його натяків, думала, що він жартує. Однак згодом він став серйозно говорити про те, що від мене немає ніякої користі, тепер сиджу на його шиї, додому гроші не приношу, логічно, адже я в декреті. Здавалося, що його просто підмінили.
Коли я ще була вагітною, народила моя близька подруга. Вона скаржилася мені на чоловіка, який після пологів, просто збайдужів до неї і до дитини, ні в чому їй не допомагав. От я дивувалася з цієї історії і була впевнена, що у мене все буде по-іншому. Справжнім сюрпризом стало те, що мій чоловік поводився аналогічно. Я терпіла таке ставлення 9 місяців, а тоді в мене увірвався терпець. Постійні скарги про те, що він годує мене, а я просто сиджу вдома з дитиною і нічого не роблю, мені остогидли. Тоді я просто почала задумуватися про розлучення. Квартира на мені, машина на мені, робота у мене завжди була офіційна і зарплата хороша.
Одного дня я сказала чоловікові та його батькам про те, що подаю на розлучення. Сказала, що просто не витримую і розповіла про його хамське ставлення. Його сестра та матір вирішили з ним поговорити, однак він заявив: «Я її не тримаю, нехай йде на всі чотири сторони». В той день він повернувся до мене й почав просити пробачення, казав, що просто втомився.
Зараз він вже не скаржиться і мені дійсно стало легше, допомагає з дитиною, однак образа у мене залишилася. Ідею розлучення поки що відклала на задній план, адже хочу, щоб дитина росла у повній сім’ї.
У подруги, до речі, теж відносини з чоловіком стали кращими. Донька вже трішки більша і чоловік з нею постійно грається. Може, й у мене так буде.
Що б Ви мені порадили в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!