Ми мали святкувати день народження невістки в кінці лютого. Вони приїхали до нас в гості, а я підготувала їй подарунок. Купила комплект постільної білизни та парфуми. Такий подарунок “потягнув” 800 грн з моєї пенсії. Це для мене було досить відчутно.
Я вручила їй подарунок, а невістка люб’язно мені подякувала. Згодом приїхав до мене син без дружини. У нього скоро буде день народження і я дала йому 1500 грн. Він мені одразу відповів:
– Мамо, не давай мені так багато. Катя зараз образиться.
Згодом він мені розповів, що Катя рахує скільки я дарую їй, а скільки йому. Їй ображає завжди те, що синові я даю більше. Я все ж всунула гроші сину і вирішила зателефонувати невістці:
– Катю, не ображайся, але я у лютому мала ще й день народження у сестри, а на 2 дорогих подарунки я не мала грошей.
Мені вона одразу нагадала, що минулого року я подарувала онукам по тисячі гривень, а онукові доньки подарували дві тисячі. Мене це дуже вразило. Я вважаю, що можу розпоряджатися грошима так, як вважаю за потрібне. Синові доньки я дійсно давала дві тисячі. Але він ноутбук хотів з подарункових грошей купити, і інша бабуся теж давала дві тисячі, і мені не хотілося впасти “в бруд обличчям”.
Так поговорили з невісткою, а потім я в кінці їй сказала:
– Або всім однаково дарувати, або – нікому нічого, якщо немає грошей.
Не розумію, що я зробила не так.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!