Ось вже шість років, як ми не спілкуємося зі мамою мого чоловіка Ларисою Дмитрівною. І це не просто так. Не думайте, що я якась там невістка, котру дістала свекруха надокучливими порадами. Все значно серйозніше.
З Микитою ми побралися 10 років тому. Все було добре, обидвоє працювали та планували взяти кредит на квартиру. Тим часом орендували житло. А тоді сталася біда, захворів мій тато. Мені довелось покинути роботу, аби доглядати його. Крім того, усі заощадження пішли на лікування. І це все так не вчасно, адже я завагітніла. Чоловік мене заспокоював.
– Ми впораємось! Мама от-от отримає спадок бабусину квартиру. Думаю, вона віддасть її нам, тож не доведеться брати кредит. І все якось буде.
Час минав, але свекруха нічого не казала про квартиру. Після народження дитини я вирішила самотужки поцікавитись.
– Скажіть, а ви взяли квартирантів?
– Ні, я продала квартиру!
– Нічого собі! Таке рішення, а ви й не порадились.
– Маю право, – відрізала вона.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тоді мене ще й здивувало, адже Лариса Дмитрівна прийшла до нас в новій норковій шубі, я подумала, де ж вона її взяла. А тоді ще й сказала, що їде на місяць на море до Єгипту. Мене це шокувало. Чесно кажучи, тоді нам ледве на харчі вистачало. Уся зарплата чоловіка йшла на квартиру й комунальні. Від стресу я втратила молоко. Ми почали купувати дорогі молочні суміші. Я була на межі. Зателефонувала свекрусі й попросила допомогти вам.
– Просто так я гроші не дам, хіба позичу під розписку!
– Але ж це для вашого сина й онука! Ви витрачаєте гроші на всілякі дурниці, а ми ледве кінці з кінцями зводимо.
– Я вже не молода. Не знати скільки того життя залишилось і маю право насолоджуватись кожним днем.
– Тоді насолоджуйтесь наодинці!
Ми посварилися. Вона так і не допомогла нам фінансово й ми перестали спілкуватися. Це страшенно засмутило чоловіка, утім він мене підтримав.
Роки минали, Лариса Дмитрівна намагалась з нами зустрітися, та ми відмовлялись. А кілька місяців тому вона зателефонувала.
– Я дуже хвора! Мені потрібна ваша підтримка.
– У вас певно ще гроші залишилися, то візьмете собі доглядальницю! – відповіла я.
Не знаю, як бути надалі. Страждаю від докорів сумління. Та чому ми маємо доглядати свекруху, котра відвернулась від нас найважчої миті? Порадьте, як мені бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!