Коли мені було 12 тато покинув маму. Тієї миті вона стала для мене справжньою героїнею – сильною і незламною. Ненька не побивалась, не плакала і не намагалась зупинити батька. Вона поводилась дуже гідно. Взяла все у свої руки. Багато працювала, аби я мала те, що хочу.
Час минав, я подорослішала і помалу почала віддалятись від неньки. Добре пам’ятаю день свого 16-річчя. Я тоді сказала мамі, що не хочу святкувати із нею, а піду в кафе з подругами. Вона розгублено дивилась на мене, а тоді погодилась. Я розуміла, що засмутила неньку, але однаково пішла.
Поступово мама змарніла на очах. Їй тоді було всього 42 роки, а вона перестала себе доглядати, не фарбувала волосся, не робила макіяж, вдягала казна-що. Я боялась, що коли поїду на навчання – вона не впорається із самотністю.
Тоді я прийняла рішення. Якийсь час я збирала гроші, мріяла придбати собі комп’ютер, на той час ця техніка вартувала досить багато. Та я взяла всі свої заощадження і запланувала подорож на гірськолижний курорт. А тоді повідомила мамі.
– Ми їдемо кататися на лижах! Я вже все спланувала.
– Доню, ти що? Які мені лижі, я вже стара для цього.
– Стара? Тобі 42 роки. Та й це немає значення, якщо ми не поїдемо – я просто втрачу гроші.
Вона не могла зі мною так вчинити. Ми вирушили – і це було чудово. Ми каталися на лижах, розважалися, багато сміялися. Тієї миті ми перетворились з матері й доньки на найкращих подруг.
Відтоді минуло 15 років. В мене вже власна сім’я, діти. А мама захопилась подорожами, щомісяця кудись їздить, ще й друга собі знайшла справжнього екстремала. Ми й досі найкращі подруги. Ненька має чудовий вигляд. І я щаслива, що змогла її тоді повернути до життя.
Як гадаєте, я все вірно зробила?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!