З чоловіком ми виховали двох дітей: сина Макара, якому нещодавно виповнилося 30 років, та доньку Соломію – їй 22. Діти вже дорослі, син одружений і пішов в зяті, а донька ще навчається й живе зі мною. Жили ніби дружно, поки невістка не взялася плести інтриги.
Вона не може спокійно жити, постійно щось придумує, крутить моїм Макаром, чіпляється завжди через всякі дрібниці. Проживають вони разом вже рік, коли Макар привів Аллу на перше знайомство, вона мені не дуже сподобалася, якась така хитра та незрозуміла дівчина. Старалася все про нас обнюхати, заглянути в кожен куток. 
Мій чоловік все життя за кордоном, придбали ми велику трикімнатну квартиру ще коли діти були малі. Декілька років тому зробили шикарний ремонт, Алла це одразу підмітила. Загалом я була задоволена своїм життям, тільки от чоловіка дуже не вистачало, приїжджав він раз в пів року на декілька днів, можна сказати, що всі ці роки я прожила сама.
Алла кинула поглядом на нашу квартиру й все їй сподобалося. Після весілля вони спершу жили в нас, але з нею я просто не вживалася. Невістка поводилася так, наче вона в гостях. Готую я, прибирає Соломія, а Алла навіть тарілку після себе не могла помити. Згодом я перестала прибирати за нею, так ті тарілки декілька днів брудні в раковині стояли. Я робила їй зауваження, а вона ніби мене не чула. Згодом вона сказала, що я чіпляюся до неї, і вони переїхали до тещі. Тоді я і видихнула.
Але от невістка заспокоїтися ніяк не може, що я з донькою живу в просторій квартирі, а вони з Макаром в кімнаті маленької квартири в сватів. Почалися претензії до мого сина: мовляв, у тебе жили добре, але чи не засиділася там своя сестра: чому не поїде кудись вчитися, чи заміж би вийшла. Це, типу, нормально, коли чоловік приводить в свій дім дружину.
Але яке діло вона має до моєї доньки. Це її дім і ніхто її звідси виганяти не збирається, я і Макара ніколи не проганяла. Та й моя Соломія говорить, що в невістки ніколи не піде, краще орендують житло з чоловіком. А от моя невістка так не хоче – їй треба одразу все готове. Краще б на нормальну роботу влаштувалася, працює в кафе на пів ставки й всю мізерну зарплату витрачає на себе. Мій син вранці працює на фірмі, ввечері таксує, щоб відкласти якусь копійку. Невістка ж не хоче окремо жити від батьків, тоді прийдеться самостійно прибирати, готувати.
В неділю у мене був день народження. Прийшли син з невісткою до нас в гості на свято, і вона щось таке говорити: мовляв, у нас батько такий молодець, з його заробітком скільки завгодно можна квартир купити, а у неї батька давно немає і навіть аліменти ніколи не платив.
Я їй говорю, що моєму чоловікові не падають там гроші з неба, він важко працює. От зробили ми їм весілля, зараз ще відкладемо кошти Соломії на заміжжя і все, він буде повертатися, бо здоров’я вже не те на будівництві працювати. А вона мені тоді заявила, що якщо ми були б хорошими батьками, то поміняли б таку велику трійку на три однокімнатні квартири з доплатою, щоб кожен мав житло.
Я тоді розізлилася і вже на підвищених тонах сказала, що наша квартира ніколи не буде продаватися, а вона якщо хоче мати своє житло, нехай іде і працює.
Пішли вони дуже обурені. Невістка навіть не стала торт чекати, одягла пальто і ображено пішла. Виходячи з квартири Макар промовив: «Алла права, тато стільки працює за кордоном, а своїм дітям нічого не надбав».
Думаю, може і правий син. Не сплю вже декілька ночей.
Невже і справді ми настільки погані батьки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!