Живу я у двокімнатній квартирі. Чоловік давно покинув сім’ю, ще коли дитині було всього 6 років. Зараз у мене залишився тільки син. Сьогодні він уже дорослий чоловік, але я пам’ятаю кожну мить, коли мені доводилося самотужки ставити малого на ноги.
Виховувала Олеся я самостійно. Ніколи не балувала, бо навіть не було чим. Та й контроль у вихованні потрібен.
Вимагала від сина, щоб він чітко дотримувався розпорядку дня, подруги мені говорили тоді, що я надто вимоглива і мій син так ніколи не буде мати власної думки, якщо я все постійно контролюватиму. Одна навіть сказала, що знайде він собі потім “мамку” в декілька разів старшу й одружиться з такою.
Однак це я не сприймала серйозно і була впевнена, що все роблю правильно. Згодом час мені продемонстрував, наскільки правильно думали мої подруги. Дуже шкодую, що тоді не дослухалася до їхніх порад. Син після армії повернувся додому, а згодом почав пропадати ночами. То і в день почав бігати до якоїсь дівчини комп’ютер відремонтувати, або ж щось ще там.
Коли я запитувала в нього краще про кохану, то він одразу ніяковів. Й одного дня він мені зізнався – його дівчині тридцять років, і проживає вона гуртожитку, що недалеко від нашого дому. Я отетеріла, адже не хотіла, щоб мій син пов’язав життя з такою безперспективною особою. Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони не грали, просто розписалися в РАЦСі.
Мені було настільки сумно, що я про це нікому навіть не розповідала, адже стидно перед подругами. В однієї подруги, у якої син пив, зараз – бізнесмен, заробляє багато грошей, матері допомагає. А у другої дочка стала манекенницею, десь там фотографується, по подіуму ходить. А мені просто навіть не має чим похвалитися.
В нас містечко невеличке, тому вони швидко про все дізналися й висловили підтримку. Правда, я впевнена, що вони пліткують за моєю спиною. Зараз я свекруха і починаю до цього привикати, невістка ніби непогана, спокійна, в усьому запитує моєї думки.
Є один нюанс – в неї ще двоє дітей від попереднього шлюбу, хоча зараз вона вагітна вже з моїм онуком. Матір вона хороша, діти добре одягнені, нагодовані, однак старші мене трішки напружують, дуже активні вони, коли гостюють в мене.
Проживають вони усі в цій однокімнатній квартирці в гуртожитку вчотирьох, і от зараз має п’ята дитина народитися. Син нещодавно прийшов до мене з проханням обмінятися квартирами: вони в мою трикімнатну, а я – в гуртожиток. Каже, що це лише на деякий час, поки не наскладають більше грошей. Ніби то нінащо не претендують, однак я проти такої ідеї. В мене є моя домівка, і я не переїду звідси.
Я стільки вклала у свою квартиру. Там і гроші, і сили, і нерви, і сльози – все робила, щоб облаштувати самостійно власний куточок. А тепер мені пропонують усе кинути.
Дехто зі знайомих мені дорікає. Кажуть, що я погана мати. Але я б хотіла на них подивитися у такій ситуації.
Свій вибір я зробила. А інші хай думають, що хочуть.
Що як вчинили б ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!