Я й досі живу в одному будинку з батьками, хоч і маю свою сім’ю – чоловіка та сина. Наш будинок ще на стадії будівництва, тому ми цей час живемо у батьків.
З нами теж живе ще мій молодший брат Андрій. Він одружений ще не був. В родині панував мир та злагода. У всіх був власний куток й кожен знав свою роботу. Та це тривало не довго.
Коли ж Андрій вирішив одружитись і привів свою молоду дружину у батьківський дім, тоді й почалось – сварки, скандали і розбірки.
Віра – зовиця, виявилась не такою вже й доброю дівчиною, яку з себе видавала спочатку. Перший місяць поводила себе тихенько, а потім почала права качати.
Я ж тоді була на 5 місяці вагітності, мені не можна нервуватись, а Віра, як навмисно, провокувала мене.
То чашку мою візьме, а після себе не помиє, то рушник дитячий, то за мою половину столу на кухні сяде. Аби я почала прибирати, вже їй швабра потрібна. І все так до мене гарно говорить, щебече, а мене аж трусить від неї.
– Лесю, ти каву будеш? – Питає мене якось Віра.
– Яка кава? Ти що, сліпа, не бачиш, що я вагітна. Мені такого не можна. Хочеш, щоб у мене викидень був, – не витримала я.
Вона, о велика акторка, з кухні вибігла, плаче. Потім приходить Андрій і давай стосунки з’ясовувати:
– Лесю, ти чого? Віра ж просто кави запропонувала, а ти на неї накинулась.
– Я краще знаю, що тут відбувалось. Ти не лізь, бо твоя Віра ще та….
Потім каже мені:
– Поки твій чоловік на заробітках – я сидітиму на його місці за столом, – ще й сміється.
– Ти до його місця навіть не наблизишся.
– Та я ж жартую.
– Для чого ти мене провокуєш, щоб я нервувала? Тобі подобається доводити мене до зриву?
Найгірше в цьому всьому, що батьки підтримують Віру та стають на її бік.
Бувало й таке, що ми не говорили між собою всі по кілька днів. Так, я ображалась, але перші кроки до примирення мали б робити інші, я ж у положенні.
Вже не дочекаюсь, коли переїду у власний дім, щоб не було цих сварок і скандалів. Бо ще народжу раніше часу.
Вчора знову була сварка, бо Віра вирішила, що може сама, коли їй заманеться поливати мої вазони.
– Я ж хотіла, як краще. Щоб ти на стільчик не ставала, вони ж високо – каже.
От як з такими людьми жити, скажіть? Я ж права?