Нещодавно мені виповнилося 29 років й зараз я готуюся до весілля. Зі своїм хлопцем я зустрічалася до цього два роки. Весілля не будемо робити гучне, а просто посидимо після РАЦСу з друзями та родичами в ресторані. Моєму Івану вже 32, він працює архітектором, зарплата непогана, але і не багатій.
Правда, він сказав мені те, що я точно від нього не очікувала. І тепер не знаю, як бути далі. Не розумію, чи він жадібний, чи просто раціональний. Але загалом так: сімейного бюджету не буде, кожен має свої кошти, і витрачати на все будемо навпіл. Якщо в когось не буде коштів, то можна позичити в іншого, але за умови, що все з часом потрібно віддати.
Я маю непогану зарплату і мені на життя цілком вистачить, тим більше якщо зараз ми будемо платити навпіл за квартиру, харчі. До цього я вже оплачувала сама. Мене це питання в даний період не дуже бентежить.
Але в моїх батьків був сімейний бюджет, ніхто не ділив гроші на мої, твої, тому звучить це для мене дико.
Для мене є ідеальним варіантом, коли кожен заробляє кошти, але рахуються вони спільними для обох. Що буде, якщо я піду в декрет? Він потім мені виставить рахунок, скільки я грошей маю йому віддати, після того, як я виховувала наших дітей?
Коли ми зустрічалися, він завжди за мене все оплачував, купляв мені подарунки, квіти… Тоді я і не підозрювала, що він може бути жадібним. Ще до мене він проживав з дівчиною в цивільному шлюбі, а причиною розставання стало те, що вона часто вимагала в нього гроші. Тоді він мені пояснив, що схема «віддай всю зарплату дружині» вже не працює, вона застаріла.
А наше подружнє життя він уявляє так: «Заробляємо ми обоє, розраховуємо, що нам платити за загальними рахунками і на їжу. Складаємося, решта витрачаємо на себе. Хочеш собі щось з косметики чи новий одяг – маєш свої кошти, я також буду мати свій бюджет. Якщо на щось тобі буде бракувати, то можеш взяти в мене в борг. В ресторанах також платить кожен за себе. Не хочу жити стереотипом, що чоловік змушений всюди платити».
Я тоді дуже розізлилася й пішла додому. Там розповіла все батькові, а він мені: “Нормальний в тебе хлопець, все одно кожен відкладає щось собі, щоб мати заначку, а так все буде чесно і відкрито. Мені вже теж надоїло кожен раз просити в матері щось собі купити, причому в неї знаходяться мої гроші. А вона собі купляє все, що хоче”. Я просто ошелешена, невже всі чоловіки такі?
Я не знаю, що робити далі. Кохаю його, але не зможу все життя прожити з таким холодним розрахунком. А з іншого боку думаю, може, мене влаштує така схема і не буде ніякого дискомфорту. Все-таки варто спробувати?
Але мене подруги мої засміють, скажуть, що знайшла собі жадібного чоловіка.
Що Ви мені порадите?